що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук
ответ:
объяснение:
чудова книга даніеля дефо, якої зачитуються вже протягом декількох століть. оригінальна назва твору звучить, як анотація всій книзі «життя і дивовижні пригоди робінзона крузо, моряка з йорка, який прожив двадцять вісім років у повній самотності на безлюдному острові біля берегів америки, біля гирла річки оріноко, куди він був викинутий корабельною аварією, під час якого весь екіпаж корабля, окрім нього, загинув, з викладом його несподіваного звільнення піратами, написані ним самим. »: -)
страшно навіть уявити себе в подібній ситуації. мимоволі задаєшся питанням: "а я б змогла вижити? " ось герой даніеля дефо зміг.
я думаю, що по-перше, робінзон зміг вижити на острові завдяки своїм знанням, умінням, досвідом, накопиченим в тому житті, що передувала корабельної аварії. завдяки їм він зміг використовувати всі ресурси, наявні на острові і вилучені з корабля, для створення більш комфортних умов існування в дикій природі.
по-друге, завдяки своєму стійкому характеру, який дозволив робінзону крузо в такій важкій ситуації не втратити самовладання, не піддатися паніці, не впасти у відчай, в депресію, а шукати, боротися, виживати на цьому злощасному острові.
по-третє, постійна праця, який не давав йому знову ж відволіктися на сумні думи. робінзон суворий по відношенню до себе, не дає собі ні хвилини послаблення. він будує будинок, розводить кіз, ходить на полювання, , обробляє землю, садить ячмінь, шиє собі одяг, взуття, ліпить посуд,
по-четверте, віра в краще, в бога, в якого до подорожі герой не вірив, бажання жити і надія на якнайшвидше повернення додому.
і знову в голові це питання: "змогла б я так? " напевно, про це точно не дізнаєшся, поки не спробуєш. а пробувати чомусь не хочеться!
