Синкан до пісні чи не той то хміль

На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».

Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.  

Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»

Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»

Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.

Объяснение:

Лови!!Название рассказа А. П. Чехова «Толстый и тонкий» построено на противопоставлении. Это слова-антонимы. Уже по названию рассказа понятно, что в тексте будут сравниваться два героя, и не просто сравниваться, а противопоставляться. Такой прием в художественном произведении называется антитезой. Антитеза строится на сопоставлении контрастных или противоположных образов, понятий, ситуаций или других элементов в художественном произведении. Можно сказать, что весь рассказ Чехова построен на антитезе. На этом приеме построено описание главных героев. В рассказе Порфирий и Михаил противопоставляются друг другу по следующим признакам. Во-первых контрастна сама ситуация их появления в тексте: первый выходит из вагона, а второй из ресторана. Обед первого был очень скромен (ветчина и кофе с гущей), а второго — обильный и богатый (губы лоснились от масла). Материальное положение у них также различно. Михаил не испытывает нужды и затруднений, а Порфирий беден. Он вынужден «приватно» делать портсигары, чтобы обеспечить семью. Жена его тоже работает, дает уроки музыки. То есть их семья перебивается кое- как. Должностное положение у них тоже, можно сказать, контрастно. Михаил занимает одну из самых высоких ступеней. Он — тайный советник. Порфирий — одну из низких. Он всего лишь коллежский асессор. Толстый имеет солидные и видные награды: две звезды. У тонкого всего лишь орден Станислава, награда, которая значительно ниже звезд толстого. Таким образом мы видим, что перед нами разные по материальному уровню и по социальному положению люди. Но, сравнивая своих героев, автор идет дальше. Он показывает нам и разный их характер и поведение. Через гимназические прозвища друзей читателю ясно, что Михаил с детства любил быть на виду, с детства мечтал прославиться, пусть даже не великими делами. Не случайно же его звали Геростратом. А Порфирий привык прятаться за спинами других, ябедничать, привык не сам что-то делать, а выставляться за счет несчастья других. Поведение героев при встрече также разное. Толстый искренне рад встрече с другом детства. Поведение тонкого и его семьи прямо противоположно в начале и в конце рассказа. Сначала, еще не зная должности толстого, он тоже рад встрече, наперебой и много рассказывает ему о себе. Но как только ему стало известно, что перед ним лицо высокого чина, речь его из плавной и быстрой стала прерывистой и запинающейся. В ней появились слова деловых обращений. Сам тонкий сгорбился, стал вести себя услужливо-официально. Поведение его сына тоже изменилось. При встрече Нафанаил «немного подумал», а потом только снял головной убор. Когда же стало ясно, что перед ним начальник, он «шаркнул ногой и уронил фуражку».