Иван крестьянин и чюдо юдо. ВОПРОСЫ. Почему Иван отправился к реке смородене? Когда поехали его другие братья?

 Добро.
1) Олена Булига прийняла агронома на квартиру безкоштовно.
2) Квартирант зробив лавку і стіл, які поставив під вишнею: тут він з бабусею вечеряв.
3) Любов матері до сина, землі, праці.
4) Стосунки хлопчика з нарцисом, свійським птаством.
5) Вдячність людей хлопцю за його вміння випасати худобу.
6) Вміння хлопця цінувати і оберігати природу.
7) Порозуміння героя з дідом Капушем.
8) До хлопця матері по господарству.
9) Намагання хлопця викликати хмару з дощем, щоб майбутній урожай.
10) Прагнення героя жити «…у згоді з людьми, з усім…»
11) До хлопця людям у вирішенні їх проблем (лікування худоби, дітям робив свистки, сопілки, виправляв людям вивихи і складав кості).
12) Зневажливе ставлення героя до «могорича».
13) За до квітки нарциса мати сприяє звільненню сина з неволі.2.2. Зло.
1) Кріпацтво. Люди вимушені були відпрацьовувати, сплачувати податки.
2) Град, який завдає шкоди квітці хлопчика, городині, посівам.
3) Хвороба героя.
4) Сільські хлопці не сприймали Планетника, ображали його.
5) Заздрість людей хлопцю. «Не інакше зв’язаний з нечистою силою».
6) Шкода і збитки, що наробила злива наступного разу.
7) Неврожайний рік: злива, а потім спека.
8) Ув’язнення Планетника, рішення його спалити.

Книга сквозь читателя. Несмотря на классический сюжет, насквозь пробирает. Мороз по коже от каждой буквы чем ближе к концу, тем дальше. Хочется подойти, обнять своих собачек и никуда не отпускать. Кажется, только с книгой осознала всю глубину и преданность собак. Я ее чувствовала на себе, но Троепольский очень цепко облачил чувство в словесную форму, причем не только в определенный момент — на протяжении всего повествования. Возможно, это от того, что я знала конец заранее, но все же, думаю, дело в приеме подачи, в томкак писал автор. Он держал интригу, в воздухе чувствовалось несчастье — начиная от осознания степени одиночества Ивана Ивановича, который искал в Биме панацею, заканчивая символическими описаниями, которые шептали мне: скоро что-то случится, и я читала-читала-читала в иллюзии, что отдаляю это скоро, хотя на самом деле только приближала...