1) Потому что Вася не смог смериться с ее смертью.
2) Вася переживал. Он понимал их горькую судьбу, несмотря на то, что рос совсем в других условиях. Его отец был Судьёй. Но отец мало времени уделял Васе, поэтому обретя друзей он дорожил ими. Он боялся за Марусю. Боялся что она умрёт... Он перестал боятся Тыбурция, потому что разглядел в нём родного человека. Тыбурций стал ему как второй отец. Мальчик предпочитает "дурное общество", изгнанников из замка. В эпизоде с куклой Вася предстал очень хорошим, полный доброты и сострадания человек.
3) Они потеряли любимого человека. Вася лишился матери, а его отец-жены. Отца волновало, то что Вася гуляет с бедняками. А Васю волновало, то что отец не понимает всю ужасную ситуацию Валека и Маруси.
4) Они ходили, потому что Маруся была очень доброй девочкой. Несмотря на то, что она была неизлечима больной, она жила.
Творчий шлях Шолом-Алейхема тісно пов’язаніийй з багатьма містами України. Одним з таких є Київ, в якому він мешкав в різний час, зокрема, у період з 1887 по 1890 рр. та з 1893 по 1905 рр. де займався не лише літературою, але й торговельними справами. Цікаво , що Київ у його творах називається Єгупець,
На жаль, таке найганебніше людське почуття як ненависть на тлі расового антисемітизму (зокрема, єврейський погром у 1905 р.), змусило письменника виїхати з міста до Львова, а пізніше (з 1908 року) письменник мешкав за межами України,
Незважаючи на еміграцію, Київ, з яким у Шолом-Алейхема був пов’язаний один з найплідніших періодів його творчості, завжди залишався для нього уособленням батьківщини. Саме у київський період життя він написав десятки творів, наприклад, романи «Стемпеню» (1888), «Йоселе-Соловей» (1890). , «На маленькому світі маленьких людей», «НоваКасриловка» /»Весь Бердичів». Над деякими творами він лише розпочав свою роботу, а завершив значно пізніше («Менахем-Мендла». 1892—1909; повість «Тев'є-молочар», 1894—1914 та ін.
Шолом-Алейхем любив Україну і охоче змальовував як українці та євреї здавна жили й працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він змалював дружбу Хведька та Файтла – українського та єврейського хлопчиків. В «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебечуть, цвірінькають, літають… Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки….».
У 1997 році в Києві відкрито пам’ятник Шолом-Алейхему.
Объяснение:
