Стихотворение "Доченьки" учит тому, насколько важно и в то же время приятно быть отцом. Автор говорит в данном случае о своей семье и о своих дочерях. Ради них он прекратил свою разгульную весёлую и беспорядочную жизнь и нашел в ней новый смысл и цель: забота о подрастающих девочках. Для выражения своих мыслей поэт употребляет такие художественные средства:
Сравнения: он сравнивает детей с ангелятами; залезли мне в сердце девчонки, \ Как котята в чужую кровать!; Я, как птица, гнездо своё вью; душой буду юн, как они!
Антитеза: Всё, над чем я смеялся когда-то, \\ Всё теперь восхищает меня!
Риторический вопрос: Начнутся пелёнки... \ Для чего свою жизнь осложнять?
Лексический повтор: Доченьки, доченьки, \ Доченьки мои!
Анафора: Чтобы песни им русские пели, \Чтобы сказки ночами плели, \\ Чтобы тихо года шелестели, \\ Чтобы детства забыть не могли; Будут у них ноченьки, \\Будут соловьи!
Метафора: залезли мне в сердце девчонки.
БЕШКЕТЛИВИЙ («там шибку з рогатки вибив»; «там синяка підбив своєму «закадишному» другові, там перекинув діжку з дощовою водою»; «але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже
НЕОБАЧНИЙ («він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти»; «я завтра у школу не піду, зранку на річку збираюсь»; «а давай об заклад, що перейду на той бік
ЧЕСНИЙ (автор «Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»; батько після того, як відлупцює сина: «а це за те, що правду говориш»; батько Толі: «Федьку, я вірю тобі, я знаю, що ти ніколи не брешеш, не бреши й тепер…» і тільки раз у житті довелося сказати Федькові неправду, врятувавши цим вже вдруге боягуза Толю. За чесність і героїзм хлопчик розплатився своїм життям).
ЩЕДРИЙ («коли вже хлопці далеко і не можуть йому нічого зробити, він раптом вертається і віддає, змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть»).
