Відкриєш хвіртку батьківського дому
Для щирої, відвертої розмови
Й відчуєш зразу квітів аромати,
Які щедротно посадила моя мати.
Блакить фіалок, айстр пишні гірлянди,
Півонії, тюльпани, лілії, троянди...
Палахкотить обійстя все квітками,
Які насіяли дбайливо руки мами.
У квітнику цім виросли дві доні,
Що розлетілися, обравши свої долі.
Проте життя в буденному зеніті
Манить до викоханих серцем мами квітів.
Без вороття і зими, і літа будуть минати,
Та стежка приведе в родинну хату.
Онуки й правнуки, мов квіти щастя й втіхи,
Збагатять сад бабусі радістю і сміхом.
