Вопросы рассказа О.Генри "дары волхвов"

Письмо Маленькому принцу.

Недавно на уроке литературного чтения мы повесть-сказку Антуана де Сент - Экзюпери «Маленький принц». Ребятам очень понравился герой сказки, и мы решили написать ему письмо. Вот что у нас получилось.

Здравствуй Маленький принц.

У нас сейчас почти весна. Я не знаю, бывает ли весна на твоей планете, но я тебя уверяю, что это хорошее время года. Самый первый праздник весны – 8 марта. И я хочу поздравить с ним твою розу. Я бы очень хотела увидеться с тобой. Тебя я часто представляю таким же, как ты и был: с развевающимся шарфом на шее и с золотыми волосами. Я еще хочу спросить: «А как поживает твой барашек? Закрываешь ли ты колпаком свою розу?» Когда я смотрю на звезды, то слышу, как ты смеешься. Мне тоже становиться весело. У меня есть две подруги. Они мне в трудные минуты.

До свидания.

ответ:  Объяснение: Маріо — син дрібного писаря та пралі, парубок років 20-ти, кремезний, товстуватий, коротко підстрижений, із зелено-жовтими імлистими очима та плоским носом, покритим ластовинням. Портрет: «Уявіть собі кремезного хлопця років двадцяти. Коротко підстриженого, з низьким лобом і важкими повіками над туманно-сірими, з зеленим і жовтим полиском очима. Я добре знаю, які в нього очі, бо ми часто розмовляли з ним. Верхня частина обличчя з плескатим носом у ластовинні якось відступала в тінь, перед нижньою, з товстими губами, між якими, коли він розмовляв, видніли вологі зуби; ті віддуті губи й імлисті очі надавали його обличчю виразу наївної меланхолії, через що ми й симпатизували Маріо. Зовнішність його зовсім не здавалася насамперед завдяки вузеньким, гарним рукам, аристократичним навіть для жителя півдня, — приємно, коли тебе обслуговують такі руки».