Отзыв о г.горин "ёжик" напиши мне нужно

У Александра Исаевича Солженицына была очень нелегкая судьба и, только зная его биографию, можно правильно воспринять его произведения. «Дыхание» тому не исключение.
Оно повествует нам о том, как сладок аромат свободы, а главное, как бесценен. А, ведь и правда, ничто не сравнится с вольным, напоённым цветением, сыростью и свежестью, воздухом. Автор точно описывает нам то, ради чего стоит жить. Прочитав это произведение, я начала пересматривать свои жизненные ценности. Каждый день, вдыхая свободу, мы престаем ценить ее. Но после прочтения я начинаю понимать, как важен каждый глоток. Хочется вдыхать этот воздух снова и снова. «Пока можно дышать после дождя под яблоней - можно еще и пожить».

Відповідь:

Повість розповідає історію життя дівчинки Ассоль, яка втратила свою матір Меррі, коли їй було лише вісім місяців. Ассоль жила зі своїм батьком моряком. Поки батько був у морі, за нею доглядала сусідка-вдова. Після відставки батько став робити іграшки, щоб заробити собі і маленькій Ассоль на життя. У селі всі насміхались над Ассоль та її батьком. Одного разу Ассоль в лісі зустріла старого на ім'я Егль, який розповів їй, що коли вона стане дорослою, до неї припливе принц на кораблі з червоними вітрилами. Ассоль повірила старому і стала чекати принца. Над нею сміялось усе містечко, але одного дня її мрія все-таки здійснилася. Одного разу її побачив Грей, який закохався в неї. Він розпитав про дівчину та її мрію, скупив усе пурпурове полотно у крамничках містечка. Так з'явився одного ранку корабель із пурпуровими вітрилами. А щаслива Ассоль пішла назустріч своєму щастю

Пояснення: