роман состоит из нескольких частей. повествование ведется от первого лица. автор находится на северном кавказе, где и происходят основные события.
бэлаавтор знакомится с максимом максимычем – штабс-капитаном, ветераном кавказской войны. он рассказывает , действительно, произошедшую в его жизни. штабс-капитан находился со своей ротой в чечне. однажды в крепости появляется григорий александрович печорин – гвардеец, сосланный на кавказ за провинность. печорин проявляет интерес к дочери местного князя бэле и решает похитить девушку с ее брата азамата. азамат за получает от печорина коня удальца казбича. тот в отместку сам похищает бэлу и в ходе погони убивает ее.
максим максимычавтор задерживается во владикавказе и становится свидетелем встречи между печориным и максимом максимычем. автор приходит к выводу, что печорин схож с типичным портретом героя времени. случайным образом в руки автора попадает дневник печорина. далее основное повествование идет из записей дневника.
таманьпечорин приезжает в тамань и устраивается на постой в весьма подозрительном доме. незрячий жилец ведет себя не как слепой. ночью печорин следит за ним. на берегу моря вместе со слепым оказывается женщина, они ждут некоего янко. тайна разрешается достаточно просто. все трое занимаются контрабандой. печорин раскрывает себя. девушка, чтобы убрать свидетеля их тайны, замышляет его убить. план не срабатывает. девушка и янко решают покинуть тамань, оставив слепого мальчика. трехдневное приключение печорина заканчивается.
княжна мерипечорин проводит зиму в ставрополе, там он знакомится с доктором вернером и юнкером грушницким. в мае они отправляются в пятигорск. среди курортного общества выделяется княжна мери. печорин решает поухаживать за княжной, несмотря на влюбленность в ее грушницкого. ему удается добиться расположения мери, а грушницкий в ярости. в пятигорске появляется прошлая возлюбленная печорина- вера. они начинают тайно встречаться, несмотря на замужество веры и влюбленность в печорина мери. грушницкий распускает слухи о том, что печорин проводит свидания с княжной. результатом становится дуэль, на которой печорин убивает грушницкого. муж веры что-то заподозрив увозит ее из пятигорска. печорин в смятении. он признается мери, что ухаживал за ней от скуки и уезжает.
фаталиств заключительной главе печорин поневоле становится палачом. в доме начальника гарнизона собирается офицерская компания для игры в карты. поручик вулич предлагает поучаствовать в опасной игре с судьбой. вулич решает стрелять в себя, а присутствовавшим предлагает делать ставки на результат. печорин заявляет: «вы нынче умрете». но все выстрелы осечку или промах. вулич уходит с полными карманами золотых. но на улице его зарубают шашкой. предсказание печорина сбывается.
Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Дитячі роки проходять у селі Керелівка. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. 1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. Вільшану. Упродовж майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — Шевченко пробув зі своїм паном у Вільні. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником І. Сошенком, а через нього — з Євгеном Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Незабаром став студентом Академії мистецтв. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. У 1844р. написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої Російської Імперії. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва, оселився в будинку. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. Звільнено з заслання у 1857 р. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. Влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/sh/shevchenko-taras/2346-taras-shevchenko-biografiya-skorocheno Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Объяснение:
