Характерними особливостями детективу є:
1) наявність злочину й загадки, пов’язаної з ним;
2) злочин повинен бути розкритий не за до збігів, випадковостей чи фантастичних подій, а виключно логічним методом;
3) образ сищика (слідця) — того, хто розгадує таємницю, який має бути найрозумнішим серед персонажів і не може бути злочинцем;4) у слідця має бути щиросердний друг, який гає за розгадуванням таємниці, а нерідко розповідає про хід розслідування читачам;
5) мінімум описів і відсутність розлогих характеристик;
6) читач має рівні з персонажами можливості для розкриття загадки, він неначе включений у процес розумової дії, пов’язаної з розслідуванням;
7) у фіналі загадка обов’язково має бути розгадана, а зло викрите.
Сюжет і композиція. Як правило, детектив будується за усталеною сюжетною схемою: експозиція — знайомство з основними персонажами (їх небагато); зав’язка — надходження інформації про злочин чи таємницю, пов’язану з ним; розвиток дії — процес розгадування таємниці (огляд місця злочину, опитування свідків, збирання фактів, переслідування злочинців тощо, але головне — логічні умовиводи слідця); розв’язка — слідець знаходить рішення загадки, інші дивуються його висновкам, тому згодом він повідомляє про кроки розслідування друзям чи супутникам.
Объяснение:
Тому що той листок змусив Джонсі жити.
Объяснение:
Наступного ранку Джонсі попросила підняти штору. Після нічної бурі на плющі залишився один листок. "Це останній,— сказала Джонсі.— Він упаде сьогодні, тоді помру і я". День минув, але листок продовжував триматися на гілці. Уночі знову йшов дощ, дув сильний вітер. Вранці листок все ще залишався на місці. Джонсі довго дивилася на нього, потім попросила у Сью трішки бульйону. За годину вона сказала: "Союзі, я сподіваюся коли-небудь написати фарбами Неаполітанську затоку". Удень лікар радо запевнив Сью, що шансів одужати у її подруги тепер значно більше, і додав, що мусить відвідати ще одного важкохворого — старого художника Бермана.
