Сочинение на тему «смешная история»
Как-то раз я вышла гулять с собачкой Соней.Было очень весело я кидала палку а она мне приносила...Потом мы пошли дальше Соня начила грызть яблоко..Но я не поняла разве собаки едят яблоки.Мы пошли в лес гуляли она начила лаять.Я подумала что она лает и увидела белку!Собачка Соня побижала за ней белка от неё а она заней.Было очень смешно но Соня хотела играть с белкой , а белка боялась.Она бижала так быстро и залезла на делево Соня подошла к дереву начила залезать.Но Соня была маленькой и даже один раз смогла залесть я незнаю как.Белка смотрела на собачку такими глазами а потом Соня отошла и спряталась чтоб белка слезла..Но она слезла и шла спокойно а собачка была зади а белка не видит..Ну мы потом пошли домой я ушла собачки Соне не нравится дворник который сегда подмитает на Соню!И ей не нравится у дворника кот он такой...Соня хотела есть но не знает как ей открыть холодильник она начила открывать его зубами ну всё-таки открыла.И поела потом она увидела что новые обои ей это не понравилось она помнит старые обои..И взяла карандаш в зубы начила рисовать бабочку,цветы,море,облака..А когда пришла я увидела что поменялись обои..Думала я ну ладо наверное был сон.
Людина - це індивід (індивідуальність). На світі немає людських копій. Тому й виникає різниця поглядів та інтересів. Все начебто нічого, але коли дві людини з різними поглядами повинні робити одне і теж чи перебувати довгий час разом.
У новелі О.Генрі 'останній листок' історія сповнена глибокого переживання за долю героїв. Вони мешкають у районі "дахів XVIII століття, голландських мансард і дешевої квартирної плати". Проте жалюгідні життєві умови - лише тло, на якому найповніше розквітає краса душ.
Для того, аби порозумітись з людиною необхідно йти на самопожертви. Як у творі 'останній листок'. О Генрі тримає читача в стані напруження до завершення новели. Але цей прийом виконує ще одну функцію - за його до старий Берман в одну мить морально виростає в наших очах і перетворюється на символ самопожертви...
