У Тараса Бульбы было два сына. Главное для отца — чтобы сыновья храбро воевали, всегда защищали свою честь, стояли за веру Христову, а если иначе — то пусть хоть пропадут! Старший сын воплощает продолжение героических традиций, народный, национальный путь непримиримой борьбы за свободу и независимость Украины, а младший выражает антинациональную тенденцию к сближению с феодальной Польшей. Остап всегда был хладнокровен и никогда не терялся. В свои двадцать два года он мог предвидеть и соразмерить опасность, чтобы потом лучше преодолеть ее. В Остапе заметны черты будущего вожака. Автор сравнивает Остапа с великаном, потому что великаны, богатыри всегда были защитниками родной земли. Величие души Остапа — в верности запорожским идеалам: погибнуть за родную отчизну. Андрий по своему душевному складу индивидуалист и эгоист. Он отличался изнеженностью, страстностью, пылкостью чувств, преобладающих над рассудком. Ради личных чувств он отказаться от отца, товарищей и родины. Гоголь сопоставляет братьев, показывая их четко, подчеркивая героическое служение общему благу в одном брате и индивидуализм в другом. В образе Остапа Гоголь воплотил отвагу, силу и мужество, любовь к родине и свободе, ненависть к врагу — лучшие качества, присущие самоотверженному защитнику родной земли. Образ же Андрия резко обособлен в повести. Он противопоставлен народному характеру, и его позорная смерть является необходимым нравственным возмездием за предательство, измену общенародному делу.
Як часто в житті так буває: спочатку ми зробимо, а потім міркуємо, чи правильно це було. Так само вчинила й героїня п'єси Генріка Ібсена "Ляльковий дім". Чи не здається нам, читачам, безглуздим її вчинок: вісім років прожити разом із чоловіком, урятувати його в тяжкий час, а тоді, коли вже є домівка, малі діти, щастя, втекти? На перший погляд так, але кожен повинен поставити перед собою одне-єдине запитання, коли прочитає цю книгу: "А чи таким не вірним був цей крок? Що штовхнуло героїню на це?"
Здавалося б, вона має все, про що лише можна мріяти: діти, коханий чаловік, домівка, гроші (хоча й мало, але вистачає)... Проте я вважаю, що цей шлюб ще на самому початку був приречений на розлучення. Згадаємо, як Торвальд забороняє їсти улюблене печиво своїй дружині, мотивуючи це тим, що вона зіпсує свої прекрасні зуби. Чи стала би так робити людина, яка по-справжньому кохає? Мені здається, ні! А ялика у затишному домі Нори? Вона самотньо стоїть у кутку, забута всіми, майже не прикрашена. Я вважаю, що це образ-символ самої хозяйки: вона так само почувала себе поруч із чоловіком. Він - велика людина, він завжди повинен бути "на висоті", а хто вона? Лише його додаток у житті...
Таким чином, Нора й Торвальд розлучилися не через фальшивий вексель, як може подумати неуважний читач та сторонній глядач, а через моральний розлад у сім'ї: на Нору наче тиснуть всі ті умови життя, які створює їй чоловік: те не можна, сюди не ходи, грошей багато не витрачай, це не іж... Вона справді стала для нього іграшкою, його "лялькою-дружиною", як у батька була його "лялькою-донькою".
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
