Образ русского солдата в русской литературе рисует не только мир войны в разные эпохи, но прежде всего открывает характер русского человека. А наша Россия через разные война – каждая оставила в памяти имена героев.
Мы знаем, что А.Т.Твардовский сам через великую Отечественную войну. В поэме "Василий Теркин" он смог создать образ русского бойца, в котором собрал черты всех солдат, с которыми встречался на фронте. Поэма создавалась в течение всей войны,
с 1941 года по 1945 год.
Какой он, Тёркин? Тёркин - простой парень, который очень любит свою Родину.
Просто парень сам собой
Он обыкновенный.
В поэме каждая глава раскрывает черты Василия Тёркина, который сам есть часть той большой Родины, которую он защищает.
Мне кажется, что его душа солдатская хорошо открывается поэтом в главе «Кто стрелял?», где молодые ребята-бойцы и Тёркин слушают майского жука, а немец бомбит окопы и заглушает пение. Теркин из своей « трёхлинейной винтовки на брезентовом ремне» сбивает самолёт. Сбивает, потому что враг нарушил красоту и покой родины, а не только пение жука, которым любуются солдаты .
Тёркин очень разный, он самолёт может сбить, и подвиг совершить (в главе «Переправа» ), когда с одного берега плывёт на другой, чтобы попросить
поддержку, огня. Переправа опасна, но задание выполнено. Тёркин - настоящий герой.
Переправа, переправа!
Темень, холод. Ночь, как год.
Солдат Тёркин может не только винтовку в руках держать, но и пилу развести, часы починить, сыграть вальс на гармони, которую получил в подарок от убитого командира.
А ещё Теркин может пошутить и над ситуацией, и над собой. Его весёлое слово, наверное, согревало друзей на фронте. Тёркин – балагур, человек с юмором.
Он даже, когда ранен, не унывает, не боится смерти, не боится врага. Мечтает вернуть на свою смоленскую землю с наградой. Но он не хвастун, а шутник, который согласен и на медаль.
Нет, ребята, я не гордый. Не заглядывая вдаль, Так скажу: зачем мне орден? Я согласен на медаль.
Каждая глава поэмы как отдельный рассказ. «Тёркин» писался для тех, кто был в окопах, кто мог и не дочитать поэму, поэтому у неё и нет конца. А в Теркине солдаты узнавали своих однополчан. Теркин - настоящий русский солдат, сильный русский характер.
Объяснение:
1)Дурна дбайливість, усуває від нього необхідність зусиль, вбиває в ньому всі шанси на більш повну життя.
2)Сонячні промені зігрівали їхні обличчя, весняний вітер, як ніби змахуючи невидимими крилами, зганяв цю теплоту, замінюючи її свіжою прохолодою.
3)Однак з часом стало з'ясовуватися все більш і більш, що розвиток сприйнятливості йде головним чином в бік слуху.
4)Пам'ятай смертний час, пам'ятай трубний глас, Пам'ятай з життям розлуку, Пам'ятай вічну муку ...
5)На наступний день, сидячи на тому ж місці, хлопчик згадав про вчорашній сутичці. У цьому спогаді тепер не було досади. Навпаки, йому навіть захотілося, щоб знову прийшла ця дівчинка з таким приємним, спокійним голосом, якого він ніколи ще не чув. Знайомі йому діти голосно кричали, сміялися, билися і плакали, але жоден з них не говорив так приємно. Йому стало шкода, що він образив незнайомку, яка, ймовірно, ніколи більше не повернеться.
6)І звуки летіли і падали один за іншим, все ще занадто строкаті, надто дзвінкі ...
7)Він відчував тільки, як щось матеріальне, що пестить і тепле стосується його особи ніжним, що зігріває дотиком.
8)Далі за річкою чорніли розіпріла ниви і парили, закриваючи майорить, хто вагається серпанком далекі халупи, криті соломою, і смутно замалювати синю смужку лісу.
9)Вийняли другі рами, і весна увірвалася в кімнату з подвоєною силою.
10)За вдачею він був дуже живим і рухливою дитиною, але місяці йшли за місяцями, і сліпота все більш накладала свій відбиток на темперамент хлопчика, який починав визначатися.
11)Для нього цей світлий осінній день був темною вночі, тільки оживленною яскравими звуками дня.
