З усіх існуючих визначень фантастики мені особисто імпонує запропоноване у 1968 році болгарським ученим Цветаном Тодоровим. Він вважав, що справа особливості жанру не є визначальними. Вся справа у читачах, сприйнятті ними того чи іншого твору. І дійсно: те, що одному видається дивовижним, для іншого буденне. Свого часу мені, гуманітарію, розповідь про клонування овечки Доллі видалася неймовірною. Але ж були люди, які розрахували, здійснили такий експеримент і вірили у його успіх! Так само фантастичними можна вважати новини з газет. Донецькі вчені навчилися вирощувати клітини серця і працюють над створенням штучних донорських органів. На узбережжі Азовського моря, виявляється, живуть і мирно плодяться велетенськї змії, які можуть конкурувати із славнозвісною Нессі. Та чого далеко ходити – спритні підприємці з „Еліта-центру” якимось незбагненним чином продавали одну квартиру по чотирнадцять разів! Хіба це не фантастика? Мабуть, таки недаремно російська дослідниця Ольга Фрейденберг вважала фантастику породженням реалізму…
