Моє відношення до Веруки Солт з "Чарлі і шоколадна фабрика"
Верука Солт - розбещена дівчинка десяти років із сім’ї власників фабрики по перероблюванню горіхів. Верука - несправжнє ім`я, спочатку її звали Ельвира Ентсвіл .
Я вважаю, що вона звикла, щоб всі її примхи негайно виконувались; багаті батьки готові задовольнити всі забаганки доньки. ЇЇ родина, містер й місис Солт виконували усі її бажання, тому вона і стала розбещеною. Якщо батьки не виконували одразу її вимоги, то вона годинами лежала на підлозі, хвицала ногами та страшно лементувала.
У Веруки є поні 2 собаки, 4 кішки, 6 кроликів, 3 канарейки, папуга, черепаха й старий хом`як.
Вона змушує батька знайти їй квиток за всяку ціну. Батько сказав, що доня мусить мати «Золотий квиток», купували їх тисячами, сотнями тисяч, його робітниці здирали обгортки з батончиків. Одного разу Солт все-таки знаходить її квиток відібравши в одній з його працівниць. І навіть після знахідки, вона наполегливо попросила у нього поні.
На фабриці вона здружується з Віолетою Борегард, але вже таємно навидить її. У шоколадному цеху вона зауважує Умпа-Лумпа. І під час поїздки на човні намагається мудрувати перед Вонка. У цеху винаходів Віолетта випала зі змагання перетворившись на величезну чорницю і видно, що Верука була задоволена цим.
У горіховому цеху вона попросила білку, і спробувала її поцупити у Вонки, так - як він відмовив їй. Але білки сказилися і скинули її в сміттєпровід. За нею ж відправився батько. Але перед цим про неї заспівали пісню про її жадібність порівнюючи зі сміттям.
Я вважаю, що винна її родина, яка в усе дозволяє своїй доньці та виконує всі її забаганки. Вона - школярка, яка обожнює істерики. Віолетта - егоїстична, примхлива, заздрісна, вередлива.
Объяснение:
Недавно на уроке литературы мы познакомились с творчеством Шмелева. Особенно мне запомнился его рассказ "Как я стал писателем". В этом произведении рассказчик повествует нам о том, как он стал мастером слова. Еще в детстве писатель обладал невероятной фантазией, все ему казалось живым.
Рассказчик долгий путь, прежде чем его произведения напечатали. В тот момент он ощутил, что в этом "есть что-то великое и священное, незнаемое, необычайно важное". Рассказ мне показался очень интересным. Он подтолкнул меня к мысли о том, что никогда не стоит останавливаться, особенно, если ты чувствуешь, что у тебя есть талант.
