Отношусь к
5 Раздели текст на части, составь план. Запи-
ши его в «Рабочую тетрадь».
​

 Живучість образу Журдена
      
      Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?
      Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво.
      На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить. 

До чего же увлекательно читать про чертей, ведьм и прочую нечисть! особенно про чертей в украинской глубинке, особенно, когда все это дело вышло из-под пера гоголя!   необыкновенно позитивная книга! разве что "страшная месть" стоит в сборнике особняком и, на мой взгляд, многое теряет от соседства с полными юмора и веселья рассказами.  "ночь перед рождеством" я помню еще по увесистому школьному учебнику . тем не менее, это не помешало мне получить массу удовольствия и по-новому оценить этот рассказ.  рассказ об иване федоровиче шпоньке оказался самым реалистичным из рассказов. или по крайней мере та его часть, которую я прочитала, потому что он наглым образом оборвался на самом интересном месте!   в книге намешано всего по-немногу - тут и лиричность в описаниях природы, и юмор, и сатира, и политика, и , и фольклор, и, самое главное, все это пропитано духом украины. плюс еще и замечательные иллюстрации к изданию. чертовски интересно!