Каким ты представляешь внутреннее убранство сторожке лесника ​

На новом этапе творчества, который начался в 1820 году – с момента высылки на юг, - он далеко обгоняет писателей-современников и становится признанным вождем романтического движения. Именно в первой половине 1820-х годов и создает Пушкин яркие образцы романтической лирики, а также цикл романтических «южных» поэм. Теперь поэт предстает иным, совсем не похожим на того беспечного мудреца и ленивца. Теперь это человек охлажденный и разочарованный, переживший тайные душевные бури, глубоко неудовлетворенный Все, что воспевал он раньше, поставлено теперь под сомнение. Развенчан культ дружбы, легкого наслаждения. Пушкинская лирика явственно окрашивается в байроновские тона. Вырисовывается трудная, горестная судьба поэта – жертвы неразделенной или трагической любви, клеветы, гонений, коварства, дружеских измен. Сам он все чаще предстает человеком охлажденным, опустошенным, надломленным судьбой. 
Причиной обращения Пушкина к романтизму было ощущение себя поэтом-изгнанником, к тому же он впервые оказался на юге, увидел экзотическую природу (именно романтика природы во многом и дала первые толчки романтическому творчеству Пушкина) , которая не могла оставить его равнодушным; этому и увлечение Поэта Байроном. Ведь не случайно появляются стихи, посвященные Байрону, недаром возникают байронические образы. 
Его романтический герой – изгнанник, обладающий характером бунтаря к бурным страстям; непримиримая, протестующая натура; но в то же время это очень чувствительный и ранимый человек. Это образ героя-индивидуалиста, разочарованного, одинокого, рвущегося к свободе. 
В романтических стихотворениях Пушкина запечатлены противоречивость, конфликтность сознания современного человека, напряженность и драматизм его переживаний. Но романтические переживания, стихия выразилась не только через стихи, но и через поэмы. Вслед за Байроном Пушкин избирает героями своих произведений людей необыкновенных. В них действуют личности гордые и сильные. Поэт-романтик не сообщает читателю о героя, об условиях и обстоятельствах его жизни, не показывает, как развивался его характер. Лишь в самых общих чертах, намеренно туманно и неясно говорит он о причинах его разочарования и вражды с обществом. При всей его исключительности ему в общем не свойственны такие черты байроновских персонажей, как гордый титанизм, полное превосходство над окружающими и гипнотическая власть над ними, трагическая отверженность, трагическая отверженность и роковая отъединенность от других людей. 
1820 – 1824 года ознаменованы в духовной биографии и художественном развитии Пушкина важными переменами, созданием нового жанра романтической поэмы: Были написаны «Кавказский пленник» , «Братья разбойники» , «Бахчисарайский фонтан» , «Цыганы» . 
Поэмы Пушкина разнообразны по тематике и жанровым проявлениям, но в них отразились основные закономерности художественных поисков и открытий, смена методов, проблематика, волновавшая поэта. 
Общее название соотносит «южные» поэмы с «восточными» поэмами Байрона, проблематика и художественный строй которых оказали влияние на романтические произведения Пушкина. Для «южных» поэм характерна вечная романтическая проблема: свобода – состояние общества и свобода – самопроявление личности. 
В «южных» поэмах проявляются структурные черты байронической поэмы: фрагментарность развития действия, немотивированность поступков персонажей, «вершинность» композиции, при которой опускаются событийные связки. Экзотичность обстановки черкесского аула, ханского дворца, цыганского табора тоже черты романтической поэмы. 
Как в романтических произведениях, в поэмах много общего. Одна из характерных черт романтических героев - их "безымянность". Кавказскому пленнику автор не даёт ни портре­та, ни имени, образ Алеко опять размыт, известно лишь его имя. И это удивительно - все романтические герои похожи друг на друга.

1. 1) Просвітництво - це широка ідейна течія яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині 17 - 18 століття. Представники цієї течії : вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів , продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.

Принципи просвітництва : прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності.

2) Соціально-економічні перетворення доби Просвітництва вплинули на духовний світ людей. Змінили їхні духовні запити та ідеали. Велике значення мало втілення нових суспільних ідей в літературі. Українське просвітництво виникало на основі гуманізму і Реформації попередньої культурної епохи, поступово виявляючи свої специфічні риси, серед яких - розмежування сфер впливу філософії та релігії, відхід від спекулятивного осмислення природи тощо. Одна із провідних ідей вітчизняного просвітництва – взаємозалежність суспільного прогресу і поширення освіти, пізніше яскраво виявилася ідея цінності людини, прагнення підняти самосвідомість і самоутвердження особистості.

3) Ода "До радості" з 1993 року гімн Європейського Союзу. Розкриває ідеї миру, взаєморозуміння, справедливості, любові до природи.

4) Твір "Мандри Гулівера" був створений як б висміяти Англійську владу, безглузді війни та державні суперечки.

2. 1) В добу просвітництва у літературі відбувався пошук нових сфер в відображення, який утвердив арсенал інших засобів, вбираючи фантастику , що мала донести до читача певну суспільно значущу ідею.

Такі твори почали з'являтися в Англії, Німеччині, (Франції) адже в цих країнах відчувався натиск влади на життя ,благополуччя народу, зміни були необхідні.

2) Композиція - це побудова художнього твору яка обумовлена його змістом, призначенням.

«Мандри Гулівера» - філософський сатирично спрямований роман Дж. Свіфта, разом з тим твір має яскраво виражені риси роману-подорожі пригодницького характеру. Ідейний задум написання свого твору сам автор визначив так : ”Головною метою кожного мандрівника має бути виховання розуму та доброчесності своїх співвітчизників за до добрих і поганих прикладів із життя чужих країн„ .

3) Ода - ліричний віршований твір , прославляє природні явища, історичних осіб, події.

4) Роман ж«Мандри Гулівера " це пародія на англійську владу, має у собі різні засоби комічного.

Іронія - глузування над чимось, в даному випадку над монархією.

Сатири - критика чогось, когось, засудження дій вчинків.

5) В оді "до радості" є символи природи що характеризує єдність народу як усього живого

Настрій ліричного героя "Травневої пісні" радісний, піднесений.