прочитайте следующий отрывок. какие ощущения возникли у вас от описания Долонского переваоа? Какой характер должен быть у людей, чтобы работать в горах, перевозить грузы по тяжелой и опасной трассе? каким человеком был шофер Ильяс? (рассказ Тополенок мой в красной косынке)​ ​

Распутин: «уроки французского» каждый из нас проводит за школьной партой 11 лет. много знаний мы получаем за это время, некоторые мы забываем, некотрые совсем немного помним, но есть ещё уроки, которые запоминаются на всю жизнь. так и произошло с героем повести в. распутина «уроки французского». этот мальчик из бедной семьи был целеустремлен, имел большую тягу к знаниям и поэтому его отправили учиться в райцентр. оказавшись среди чужих людей, обездоленный мальчик сильно ощутил одиночество. он тосковал по материнской ласке, по родному дому. но больше всего он страдал от голода.он владел собой, имел твёрдую и несгибаемую волю. это стойкий, смелый, самостоятельный, упорный в достижении своей цели человек. большую роль в жизни нашего героя сыграла учительница французского языка. она не могла оставаться равнодушной и попыталась , пригласив к себе на дополнительные занятия и стараясь подкормить голодного ребёнка.она решила сама играть с ним на деньги, позволяя ему выигрывать. и когда директор застал их за этим занятием – всю вину взяла на себя. с точки зрения школьных правил, учительница совершила недопустимый поступок, но она поступила так из самых добрых побуждений. мальчик понял, что он не одинок, что есть на свете доброта и отзывчивость.

Объяснение:

завдяки Мацу о Басьо (1644-1694). Поетична спадщина, залишена Басьо, містить у собі хоку та «зчеплені строфи». У числі йош прозаїчних творів - щоденники передмови до книг і окре­мих віршів, листів. Лауреат Нобелівської премії Кавабата Ясунарі назвав вірші свого земляка найвищим досягненням японської літератури. Щодо дослідження творчості М. Басьо, то її почали вивчати порівняно недавно. Одна з дослідниць його творчості Н.С.Шефтелевич за­значала, що поезія японського класика - це не лірика природи в європейському розумінні цього терміна, а лірика самої природи, тобто поет виступає в ролі медіума, інформацію якому постачають не духи, а явища природи, рослини, мінерали тощо. Щоправда, такий погляд має «містичне» забарвлення, але він ще раз підкреслює, який складний поетичний матеріал зали­шив у спадок Мацуо Басьо. Його поезія й досі залишається багато в чому загадковою. Окремі дослідники поезію, творцем якої був Басьо і його учні, порівнюють з напіввідчиненими дверима Його поезія складна і незвичайна, що пояснюється незвичайністю й самої країни - батьківщини Мацуо Басьо. Давня країна Ямато, Країна Сонця, що сходить, Японія... Але Японія - не просто назва країни, це ім'я однієї із загадкових, багатих та складних цивілізацій Японія відзначається своєрідною самобутньою культурою, де перевага віддається внутрішній глибині, змістовності витонченості на противагу зовнішній пишноті. Японія - це країна, де кілька століть тому з'явилася нова поетична форма - японський трирядник хоку. творцем якої є поет XVII ст. Мацуо Басьо. Творчість його вчить вдивлятися у звичне й помічати несподіване, розглядати потворне і бачити прекрасне, задивлятись у просте й знаходити складне. Вірші Мацуо Басьо - переважно пейзажна лірика. Метою даної роботи є спроба визначити ху­дожню своєрідність хоку поета в контексті японської поезії цього періоду, місце природи та художньої деталі в них.Якщо до ХІП століття в японській поезії неподільно панував п'ятистопний вірш вака то у ХШ-ХУІ століттях на перше місце вийшла поезія «нанизаних строф» - рента Виник­нення цього своєрідного жанру в японській поезії пов'язане в першу чергу з тим, що до ХІП століття п'ятистопний вірш вака розпався на дві строфи - тристопний і двостопний вірш. Значною мірою цей процес був обумовлений тим, що класичний п'ятистопний вірш майже завжди мав характер послання, а отже, потенційно був розрахований на відповідь. Ця відповідь найчастіше втілювалася також у п'ятистопному вірші, який міг потягти за собою нову відповідь. Таких віршованих перекличок немало і в «Манйосю», і в «Кокінсю», особли­во ж багато їх у домашніх антологіях і в класичних творах японської прози. Вірш-відповідь, як правило, використовував образи, задані початковим віршем, іноді дещо переробляючи їх. Таким чином, один вірш вів за собою інший за покликом слідувала відповідь. Перекличка могла бути і внутрішньою - між двома частинами одного вірша. Іноді ці дві частини писали різні поети - один писав початок, інший додавав кінець чи навпаки. Так виникла поезія «на­низаних рядків» - рента Один вірщ написаний двома поетами, - найпростіший її варіант.Головна риса поезії рента, неодмінна умова її існування - діалогічність. Навіть найпростіший вид рента передбачав наявність двох авторів