Надо честно написать, что это не просто непривычно для нас, а противоречит всему тому, что мы видим и слышим вокруг. Нас призывает ВСЁ вокруг - реклама, герои фильмов, выступающие в различных интервью - заботиться лишь о том чтобы не опоздать - за удачей, за выгодой за новейшей маркой - не важно, чего: автомобиля, модного фасона одежды... -в общем, "не дай себе засохнуть!" - в погоне за НАСЛАЖДЕНИЯМИ гдеже нам задумываться да не просто задумываться нат СОБОЙ, а ещё и оценивать себя
Ведь это требует ЧЕСТНОСТИ, - а что всегда было самым трудным - не врать. Для начала - самому себе...
В общем, начнёшь думать и писать - не остановишься...
Історія Давньогрецького театру - охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса(друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.
