​ Разсказ: "Путешествие Алисы"

Рысь
Рыси — представители кошачьих, выделяемые обычно в отдельный род рысей.
Длина тела рыси составляет 80—130 см и 70 см в холке. Самцы чаще весят от 18 до 30 кг, а самки весят в среднем 18 кг. Туловище, как у всех рысей, короткое, плотное. Лапы крупные, зимой хорошо опушенные, что позволяет рыси ходить по снегу, не проваливаясь. На ушах длинные кисточки. Хвост короткий, как бы обрубленный.
След рыси типично кошачий, без отпечатков когтей. Заднюю лапу при шаге она ставит в след передней. Если идут несколько рысей, то задние ступают точно в след передних.

Рысь принадлежит к типичным обитателям тайги, отчасти смешанных и горных лесов. По лесной зоне она далеко заходит к северу. 
Рысь отдает предпочтение глухим, сильно захламленным темнохвойным лесам, хотя встречается в самых разнообразных насаждениях. Она отлично лазает по деревьям и скалам далеко плавать. В случае недостатка корма рыси покидают насиженные места, пускаются в странствия и могут появиться где-нибудь далеко в лесостепи.

Как и все кошачьи, рысь — ярко выраженный специализированный хищник.
Постоянно она охотится на тетеревиных птиц, мелких грызунов, реже — на небольших копытных, вроде косули, кабарги, пятнистого и северного оленей, иногда нападает на домашних кошек и собак, а в лесу — на лисиц, енотовидных собак и других некрупных зверей. Вопреки широко распространенным представлениям, рысь никогда не прыгает на свою жертву с дерева, но предпочитает терпеливо подкарауливать в засаде около тропы или бесшумно, с необычайной осторожностью подкрадываться, а затем нападать большими прыжками. 

Новорожденные рысята (обычно 2-3) появляются с конца апреля до начала июня.
Их вес 250-300 граммов, они слепые, слуховые отверстия затянуты кожей. Первые два месяца рысята кормятся почти исключительно молоком. В возрасте 3 месяца котята покидают логово и следуют повсюду за матерью. Через год рысята уходят от матери и начинают жить самостоятельно.

Рысь обладает красивым ценным мехом. Долгие годы у нас этого зверя относили к числу вредных, подлежащих истреблению.
Сейчас рысь занесёна в международную Красную Книгу.

Автор перлини англійської літератури, книги «Мандри … Гуллівера» — бей гослов і священик Джонатан Свіфт. Він народився 1667 р. у Дубліні в Ірландіі, у родині англіканського священика. Все його життя пройшло під владою королів Вільгельма III, королеви Анни, Георга І. Тоді ж склалися політичні партії — торі і віги, англійська монархія позбавила прав і волі народи, які увійшли до англійської держави, — ірландців, шотландців. Не маючи змоги прямо викривати англійську монархію, Свіфт писав памфлети, сатиричні твори, де у каз« ковій формі розповідав про причини і наслідки політичних подій, негаразди англійського життя.«Мандри … Гуллівера» — це розповідь письменника про різні види державного устрою. За до свого героя Лемюеля Гуллівера, який опиняється у різних країнах, автор намагається зрозуміти, чи існує у світі державний устрій, за якого пересічній людині було б добре. Гуллівер побував у Ліліпутії, країні маленьких людей — ліліпутів, у країні велетнів — державі Бробдінгпег, на летючому острові вчених — Лапуті, у країні розумних коней — гуїнгмів. Перша мандрівка Гуллівера привела його до казкової країни маленьких лЛ дей. Ліліпути не вище шести дюймів (десь 15 сантиметрів) на зріст. Та й сама Лм ліпутія — це Англія крізь зменшувальне скло, зменшене віддзеркалення англійської парламентської монархії. Ліліпутія — монархія, якою править імператорі У нього виразні мужні риси обличчя з австрійською губою й орлиним носом,’Це портрет англійського короля Георга. У імперії є столиця, Мідлендо, схожа не Лондон. А опис імператорського палацу нагадує королівський палац у Лондоні.Усе життя ліліпутів дріб’язкове, але вони цього не помічають. Лише Гуллівер з висоти свого зросту бачить і розуміє безглуздість їхньої метушні, дурощі політиків. Імператор править країною тільки тому, що він «на ніготь» вищий за своїх співгромадян. Політичні партії — тремексенів і семексенів — можна розрізнити не за поглядами, а лише за одягом, високими чи низькими підборами. Низькі підбори — одяг вігів, «низької церкви», поборників законів, які обмежують владу монарха. У торі — високі підбори, вони прихильники короля та самодержавної влади. Для утримання рівноваги у суспільстві принц має ходити у різномуі взутті — на різних підборах. Саме тому його величність «накульгує».Процедура нагороджень англійськими державними нагородами подана Свіфтом через розповідь Гуллівера, якому ордени здаються просто тонкими шовконими нитками: орден Підв’язки — синій, орден Бані — червоний, орден Св. Андрія — зелений.Релігійне життя Англії також знайшло відображення на сторінках твору Свіфта. Суперечки різних релігійних конфесій — англійців і пуритан, католиків І протестантів показані у боротьбі «гостроконечників» і «тупоконечників», які сперечаються, з якого кінця треба розбивати яйце. «Тупоконечники» знайшли прихисток у сусідній державі Блефуску (так Свіфт називає Францію). Військо-ІІІ перемоги Англії на морі Свіфт описав у історії викрадення Гуллівером флоту Блефуску.Свіфт змалював і королівську розшукову службу, якою керував міністр Р. Уол-пол. У книзі це розповідь про обшук Гуллівера та протокол його обшуку, в якому перелічені усі речі, знайдені у «Чоловіка-Гори» (так ліліпути назвали Гуллівера). Гулліверові мандри закінчилися поверненням героя до Англії. Він, як і Свіфт, не знайшов ідеального світу і дійшов висновку, що усі повинні жити у тому світі, у якому народились, хоча він і не найкращий. А щоб уникнути переслідувань, Свіфт зауважив: «…Опис цей, мушу зізнатись, аж ніяк не стосується британської нації, яка може бути за приклад для цілого світу своєю мудрістю, дбайливістю та справедливістю…» Але його сучасники добре зрозуміли усі натяки письменника.