мертва душа ще що можна сказати це ж треба глава світла яскравим чиста яскрава і світла Таємниця у яку ти попадаєш не злиться і коли бачив e2o темні гори тобі кажеться це вже понори але як встанеш заглянув туди світло Так в очі б'є сонце і сюди Очі болять її краси що ти побачив таємниці серія бачиш все світло і хочеться йти Але ти знаєш що після цього що тебе жде домагання сторони та не вважаєш ти все на цю біль а вийдеш впевнено установці знаю не буде Там легко тяжко та пережити все буде на краще
Объяснение:
Ось ця поема яку я сказав буде найкраще для вас ступеня у межах душа Це є символ любові не це найкраще ні найгірші кажуть багато таких людей це є надія що дитині йде в людей є так багато незрозумілих доріг Іди по одній яку серце сказі
Изначально роман Ф.М. Достоевского «Преступление и наказание» замысливался как произведение под названием «Пьяненькие». В нем писатель хотел показать проблему роста пьянства в Санкт-Петербурге. Но затем эта задумка переросла в более масштабный роман, в котором остались отголоски «Пьяненьких»: это изображение жизни «униженных и оскорбленных» на фоне реалий Петербурга.
Образ Санкт-Петербурга играет важную роль в романе «Преступление и наказание».
Достоевский показал обратную сторону столицы Российской Империи: высокий уровень преступности и нищеты. Петербург – это густонаселенный, грязный город: «На улице жара стояла страшная, к тому же духота, толкотня, всюду известка, леса, кирпич, пыль и та особенная вонь, столь известная каждому петербуржцу». Описание города дополняют желтые (символ болезненности) и черные (символ смерти) цвета. Вся атмосфера Санкт-Петербурга давит на его жителей. Людям буквально приходится выживать в нем. В такой обстановке и показана жизнь «униженных и оскорбленных», представителями которых является семья Мармеладовых.
