1860,17 (29) січня – Антон Павлович народився в Таганрозі в міщанській родині. 1868-1879 – Навчання в Таганрозькій класичній гімназії. Переїзд до Москви 1879-1884 – Навчання в Московському університеті на медичному факультеті. 1880 – Публікація першого оповідання «Лист до вченого сусіда». Починає друкувати короткі гумористичні оповідання в журналах “Стрекоза”, “Будильник”. 1878-1881 – Робота над п’єсою «Безбатьківщина». 1884 – закінчив університет, зайнявся медичною практикою. Розповіді «Хамелеон», «Хірургія», «Бродіння умів», «Іспит на чин». 1888 – повість “Степ”. Чехову присуджена академічна Пушкінська премія за збірку “У сутінках”. 1902 – внаслідок захворювання туберкульозом переселяється в Ялту, де зближується з Горьким. 1890 – здійснює поїздку на Сахалін. Пише книгу “Острів Сахалін” (1893-1894) 1892 – оселився під Москвою, в селі Меліхово (нині Чеховський район). Створює повісті й новели – “Дуель”, “Дім з мезоніном”, “Палата №6” та інші. 1897-99 – робота дільничним лікарем. Створює п’єси “Чайка”, “Дядя Ваня”, “Три сестри”. 1901 – одружився з акторкою художнього театру О.Л. Кніппер. Робота над п’єсою «Три сестри». 1903-04 – пише п’єсу “Вишневий сад”. 1904, червень – у зв’язку із загостренням туберкульозу виїжджає з дружиною до Німеччини для лікування на курорт Браденвейлер. 1904, 9 липня – Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/hronologichna-tablitsya-chehova/
Объяснение:
В ряду выдающихся творцов Серебряного века Василий Васильевич Розанов (1856 - 1919) занимает особое место. Многогранное творческое наследие писателя неотделимо от русской культуры XX века.
В историю русской литературы В.В. Розанов вошел как писатель, философ, публицист, литературный критик конца XIX - начала XX столетий. Его творчество развивалось на фоне культурной эпохи «русского религиозно-философского ренессанса», но, как всякое значительное явление, одновременно и выходило за его пределы. Философы склонны относить Розанова к писателям, а писатели - к философам. 3. Гиппиус вспоминала: «Он был до такой степени не в ряд других людей, до такой степени стоял не между ними, а около них, что его скорее можно назвать «явлением», нежели «человеком»1.
Как мыслитель Розанов далек от символистов и декадентов, а в некоторых произведениях выступает как активный враг модернизма: его творчество не вписывается ни в одно из литературных направлений начала XX века. Творчество Розанова отмечено поисками своего, неторного пути в русской литературе. Его книги несут на себе отпечаток особенностей характера и образа жизни автора. Никому не удалось с такой глубиной и проникновенностью передать интимную жизнь человеческой души Розанов самый эгоцентричный писатель в мировой литературе, предельно откровенно выразивший себя в слове.
