Не схожи ні на кого іншого, особливий. 11 букв​

Новелла и рассказ — эти два литературных понятия практически одинаковы. Однако это только на первый взгляд. Действительно в европейской традиции понятие новеллы зачастую используется как синоним рассказа. Однако в русском литературоведении новелла и рассказ хотя и имеют общие черты, однако вполне четко разделены.

Рассказ — это малая форма эпической прозы, для которой характерно единство художественного события.

Новелла — тоже малая форма эпической прозы, для нее свойственен непредсказуемый, неожиданный конец.

Рассказ и новеллу объединяет небольшой объем. Некоторые литературоведы относят новеллу к разновидности рассказа. Однако существуют некоторые отличия рассказа от новеллы.

Дафніс і Хлоя, князь Ігор і Ярославна, Ромео і Джульєтта... Скільки історій кохання, справжніх і вигаданих, описано у світовій літературі! Та їм не поступається історія Майстра і Маргарити з роману видатного російського письменника Михайла Булгакова. Вірність, щирість, ніжність — усі ці почуття, зображені у творі, змушують хвилюватися, сумувати над долею героїв і радіти з їхніх успіхів. 

Одним із найяскравіших любовних епізодів у романі є сцена зустрічі Майстра й Маргарити. Обидва вони одружені, та... "Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило нас одразу обох!" — гарячково розповідає Майстер Івану Бездомному. Це дивує головного героя, але не його кохану, яка цю зустріч сприйняла як визначену самою долею. Вона стверджує, що насправді вони кохали одне одного дуже давно, не знаючи, ніколи не бачивши, а тепер тільки зустрілися, адже так судилося. Усе життя цих людей змінюється за частку секунди — і тепер Маргарита щодня приходить до Майстра, щоб поговорити з ним, прочитати його роман, насолодитися хвилинами щастя. "Вона входила у хвіртку один раз, а калатань серця до цього я відчував не менше ніж десять", — зізнається той Бездомному. 

Щастя тривало б ще довго, та проти письменника виступає радянська цензура, яка не могла пропустити роман, присвячений біблійній темі. Починається цькування Майстра через газети. Не так автор розкритикованого твору, як його кохана не може перенести таких наклепів. Та все ж Маргарита вірить у свого коханого й важко переживає його болі та душевну хворобу, терпить муки, побачивши спалений у грубі роман, клянеться отруїти критиків, що атакували талановитого письменника. 

Урешті-решт Майстер тікає з дому, полишивши кохану, бо розуміє: ще трохи — і вона почне божеволіти, як і він. 

"Забути його, за будь-яку ціну забути! Але він не забувається, от лихо в чому", — думає Маргарита, залишившись зовсім сама. Вона не спить ночами, вірячи, що коханий повернеться до неї, прийде крізь ніч, крізь роки, крізь муки. То й не дивно, що вона, почувши про Майстра, погоджується на пропозицію незнайомця, який за на вечірку до невідомого іноземця. Ряд чудесних перетворень — чарівний крем, політ над містом, розмова з Воландом — і навіть розуміння, що вона потрапила на бал до самого Сатани, не зупиняють жінку в її пориві дізнатися хоч щось про долю коханого. Вищим же щастям для Маргарити є те, щоб "усе стало, як було" — повернулася їхня з Майстром квартирка та душевний спокій. Урешті-решт господар вечірки задовольняє її прохання. 

Вищі сили бачать силу почуття героїв роману й розуміють: таке кохання не для земного існування. І Майстра, і його кохану забирають в інше, краще життя, але все-таки вдвох, як завжди нерозлучних і вірних одне одному. Той, хто любить, має розділити долю того, кого він любить, — ось вища форма любові, і вона показана в романі Михайла Булгакова.