2. Расскажите об отце Ассоль, матросе Лонгрене. Почему он сторонился земляков? 3. Как отношение жителей поселка к Лонгрену отразилось на его дочери?
Расскажите о детстве девочки.
4. ему Ассоль не могла подружиться с детьми своей деревни? Что ее отличает
от них?
5. Расскажите о людях и нравах приморской деревни Каперны.
6. Что было предсказано Ассоль? Как стали относиться к ней в Каперне после
этого?
7. Откуда у маленькой девочки Ассоль появилась мечта о прекрасном принце,
который приедет за ней на белоснежном корабле салыми парусами? Как вы
думаете, почему Ассоль и Лонгрен назвали собирателя сказок и легенд Эгля
волшебником, а жители Каперны колдуном?
8. Почему жители Каперны не поют песен? Как это их характеризует? Как от-
неслись жители Каперны к сказке об алых парусах?​

Емельян Пугачев является бродягой и пьяницей. В 1773 г. он решает выдать себя за умершего императора Петра III, который якобы оказался жив. Объявив себя царем Петром III, Пугачев с товарищами поднимает бунт на Урале. Разбойники захватывают города и крепости, борются против императорской армии. Восстание Пугачева продолжается с 1773 по 1775 гг. В романе "Капитанская дочка" описывается история о том, как Пугачев и его соратники захватывают Белогорскую крепость, в которой служит главный герой романа Петр Гринев

Объяснение:

Василь Биков згадував:
“Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах.
Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів.
Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці.
І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом
обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» — запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає.
Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».