І вірити, і прагнуть — не вотще. Безсмертне — і величне, і ясне-бо.
Ось лине хмара з літеплим дощем,
І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не одняти:
Любов і творчість; туга і порив,
Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин —
Доволі на столах Його веселих.
Іди ж сміливо і бери один,
Твойому серцю найхмельніший келих.

сложить "прозовий переклад" к каждому куплетику этого стиха .буду искренне благодарна!❤️​

З одного боку Дон Кіхот - нещасний, божевільний рицарь що, через свою бурхливу уяву, вирішив подорожувати і допомагати людям. Герой викликає в нас співчуття, тому що він несповна розуму. З другого боку рицарь йде до своєї мети, не соромиться бути не схожим на інших. Для мене ближчий другий варіант, бо в сучасному світі дуже мало людей, які мають риси характеру, як і в героя Сервантеса.

Гуманізм - це головна риса Дон Кіхота, адже допомагав людям і вважав це ціллю життя рицаря. Він сміливо береться захищати знедолених, бо розуміє що Бог створив усіх людей вільними.

      Мне понравилась повесть Георгия Алексеевича Скребицкого "От первых проталин до первой грозы".  В ней писатель от имени десятилетнего мальчика Юры рассказал о своем детстве в тихом городке. Юре крупно повезло, что его отчим - охотник, рыболов, большой любитель природы. Михалыч - отличный врач, хороший хирург, но - о чем постоянно вздыхает мать - отнюдь не стремится зарабатывать больше денег: оставляет время на отдых. И к тому же - он настоящий друг, вовлекающий детей в свои затеи.
    Интересно читать еще и потому, что события, о котором ведется речь, происходят более ста лет назад, незадолго до революции. Интересны люди, с которыми общается семья Юрия. Следишь за  постепенным постижением им сложностей окружающего мира. Но больше всего мне запали в память эпизоды учебы Юры. Сочувствуешь мальчику и радуешься, что сейчас все не так.
     Книга интересная и познавательная, читала с удовольствием.