Анализ стихотворения Константина Симонова "Орлы"​

1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а

9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів

Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.

На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло

Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.

Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.

Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.

Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .

10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.

11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – сим­волізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверд­жується божественна сила мистецтва, з найбільшою пов­нотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти сусп­ільству, як птиця натовпу матросів. На­товп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.

История не знает более масштабного, ожесточенного, разрушительного и кровопролитного противоборства, чем борьба нашего народа с фашистскими агрессорами. В войне 1941-1945 гг. решалась судьба не только нашего Отечества, но и многих других народов и стран - по существу всего человечества. Поэтому вечен и свят подвиг наших соотечественников, одолевших фашизм и одержавших Великую Победу.
Нарушив договор о ненападении, фашистская Германия на рассвете 22 июня 1941г. вторглась на территорию Советского Союза. События на фронте развивались стремительно. Создав на направлениях главных ударов подавляющее превосходство сил, противник внезапно атаковал неприведенные в боевую готовность советские войска и прорвал их оборону. При этом оккупанты встретили неожиданное для них упорное сопротивление. Имея только стрелковое оружие, насмерть стояли пограничники. Легендарный гарнизон Брестской крепости месяц сдерживал врага, трижды переходил из рук в руки Перемышль. Порой красноармейцам не хватало гранат, но они стояли до конца. Навсегда остались в памяти людской подвиги тех, кто отражал первый натиск врага, отстаивая свою землю до последнего вздоха, кто, погибая, успел собственной кровью написать на стене Брестской крепости: «Я умираю, но не сдаюсь! Прощай, Родина!» . Однако, несмотря на героизм наших войск, противник продолжал наступление на всем протяжении советско-германского фронта.
Ожесточенные сражения происходили на подступах к Ленинграду. Советские войска пытались сдержать мощный натиск врага, упорно отстаивая каждый рубеж. Находясь в засаде, тяжелый танк старшего лейтенанта 3. Колобанова уничтожил немецкую танковую колонну. Умело и отважно действовавшие механики-водители Н. Никифоров, Н. Родников, командир орудия А. Усов, радист-пулеметчик П. Кисельников смогли подбить 22 вражеских танка. Прикрывая отход товарищей, морской пехотинец сержант В. Вересов подорвал себя и окруживших его немцев последней гранатой. Ценой больших потерь лишь 8 сентября немецкие войска группы армий «Север» сумели выйти к южным окраинам города, а финская армия блокировала Ленинград с севера. Началась героическая, полная трагизма Ленинградская блокада.