Хоч написаний понад два десятиліття тому, твір передбачає багато явищ су- часного суспільного буття. Які саме тези автора є актуальними нині? Наведіть приклади на їх підтвердження.(твір "Місце для дракона")​

«Тореадори з Васюківки» образ Яви Звідки таке незвичне ім’я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява»…, але причепилося оте «Ява» до нього, як реп’ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на «безлюдному» острові, дібравши собі ім’я «Робінзон Кукурузо». «Тореадори з Васюківки» образ Павлуші Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці. Васюківські «тореадори» завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову «авантюру». Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих «шпигунів». Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/toreadori-z-vasyukivki-obrazi-yavi-i-pavlushi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Сегодня в школе был урок Английского Языка. Наша учительница Татьяна Алексеевна спросила "Do you speak english, Smirnova?" Маша Смирнова расстерялась но ответила "Yes... I do!" Я со своей соседкой по парте Ксюшей, хохотала. "Котлова и Сидорова, вас рассадить?" Строго спросила Татьяна Алексеевна. "Нет, просто смешное кое что..." ответила Ксюша. "Чего смешного? Расскажите, мы вместе с вами посмеёмся. Дневник на стол, обе." Ещё строже сказала Татьяна Алексеевна, мы сразу перестали хохотать. И положили свои дневники ей на стол, но тут... свершилось чудо, через окно влетел воробей. Он зачирикал, да так громко, что Петров на люстре повис. Мы все захохотали, кроме Англичанки естественно. Потом воробей уселся на нашу с Ксюшей парту и схватил ручку в клювик. Владик Журкин залез под парту и задрожал. Маша Смирнова смотрела на воробья и улыбалась. И воробей улетел, прямо с ручкой в клюве. "Эй, ты ручку-то верни!" Заверещала Ксюша, теперь-то и Татьяна Алексеевна засмеялась. И никто больше друг-на-друга не сердился. А Англичанка замечание не написала.