Повесть Владимира Галактионовича Короленко "В дурном обществе" рассказывает о трогательной детской дружбе троих детей из разных слоев общества. Вася - мальчик из семьи городского судьи, то есть сын зажиточного и влиятельного человека. Валек и Маруся - дети Тыбурция Драба, бездомного нищего. Они живут в развалинах старой часовни. Дети знакомятся случайно, и это знакомство перерастает в крепкую дружбу.
Казалось бы, что может быть общего у Валека и Васи? Многое: оба они воспитываются без матери, у обоих сестренки-ровестницы, которых они любят. У мальчиков есть о чем поговорить. Вася узнает много нового о жизни бедняков. Он стал задумываться над вопросами, которые, не будь этой дружбы, просто не пришли бы ему в голову. Например, красть нехорошо, а если нужно накормить голодную сестричку?
Привязавшись к своим новым друзьям, Вася пытается им чем может. И хотя мальчик мог не так уж много, друзья были ему благодарны за его искреннюю дружбу, сочувствие и бескорыстную .
Герой повісті Ернеста Хемінгуея "Старий і море" Сантьяго — старий самотній рибалка, який протягом 84 днів виходив у море з однією думкою: спіймати рибину "на тисячу фунтів чистої ваги". 40 днів зі старим у море виходив його юний друг Маноліно, який любив, поважав Сантьяго, прислухався до слів старого, вчився не тільки вправно рибалити, а й думати про все, що оточує людину. Батьки хлопчика забороняли йому рибалити зі старим, бо вважали, що Сантьяго вже став справжнім невдахою, адже за останні дні він майже нічого не зловив, але рибалка вірив, що на 85-й день йому неодмінно пощастить. Він був упевнений в собі, вірив у свій досвід, фізичну силу.
Письменник не подає розгорнутої портретної характеристики Сантьяго. Він каже, що в рибалки "все було геть старе, крім очей, — вони мали колір моря і блищали весело й непереможно". Очі людини — це дзеркало її душі, отже, душа рибалки була молодою, веселою, завзятою. Вона не схотіла миритися зі старістю, противилася немочі тіла.
На 85-й день Сантьяго вийшов у море один, без Маноліно, і піймав-таки величезну рибину, про яку так довго мріяв. Тепер рибалку непокоїла думка, як її приборкати і тим самим довести в першу чергу самому собі, що він ще чогось вартий, що він залишився справним рибалкою. Сантьяго розуміє, що в нього на гачку супротивник, якого буде важко подолати, але вірить у свою перемогу. Довгі дні точилася боротьба між благородною, сильною, спритною морською істотою і розумною, впертою людиною. Розум переміг: рибина геть виснажилася, і старий останнім зусиллям волі, майстерності убив свого супротивника. За все своє довге життя Сантьяго не бачив такої величезної рибини. Рибалка використав свій шанс, довів у першу чергу самому собі, що старе тіло ще повне снаги, життєвої енергії, що його зранені руки вправні, а голова ясна.
