Відповідь:
В творі лише дві згадки, коли Шептало дозволив собі голосно заіржати: коли вирвався вночі на волю. А в той раз, коли конюх був поруч, то Шептало так радів від того, що Степан поруч і лагідно заіржав, але замість ласки і доброго слова отримав від Степана батогом по спині.
цитата: Солодке почуття прощення й солідарності з конюхом охоплює Шептала. Він піднімає голову і ласкаво, заклично ірже. Степан озирається і, ніби вперше помітивши Шепталову сваволю, люто блимає з-під рудих брів: — Ах ти ж, ледаче зілля!
Батіг злітає в червонясте небо, довгий та в'юнкий, тонким дротяним охвістям безжально обвиває Шепталові спину й гостро впивається в тіло. Білий кінь з несподіванки високо підкидає задні ноги, спотикається на рівному місці і, полонений страхом, що виринає з глибини тіла та пирскає холодним потом, забуває всі недавні думки, кидається в гущу, в гарячі кінські тіла — гніді, вороні, перисті. А батіг наздоганяє білу спину, січе, жалить...
Пояснення:
