Есть ли антитеза в стихотворении тургенева «разговор»?

Народився Андрій Платонович Климентов 20 серпня (1 вересня) 1899 року в Воронежі в робочій багатодійтній сім’ї. Будучи старшим сином, Андрій допомагає батькам у вихованні братів і сестер, а пізніше починає забезпечувати матеріально. Освіту було отримано спочатку церковно -приходській школі, потім — в 4х — класній міській школі. З 1918 року почав вчитися в технічному училищі Воронежа. Через скрутне матеріальне становище в сім’ї рано почав працювати. Змінив він багато професій: був помічником машиніста, литейщиком труб на заводі, працював у страховій сфері, у виробництві млинових жорен. Писати став під час громадянської війни, оскільки працював військовим кореспондентом. За цим послідувала активна творча діяльність: Платонов Андрій проявив себе як талановитий письменник (публіцист, поет) і критик. У 1921 році він публікує свою першу книгу «Електрифікація», а 1922 році в світ виходить книга віршів Платонова «Блакитна глибина», що отримала позитивні відгуки критиків. Після закінчення політехнікуму в 1924 році, Платонов працює електротехніком і меліоратором. Як багато людей того часу, Платонова наповнений ідеалістичними революційними ідеями. Висловлюючи їх у своїх творах, автор з часом приходить до протилежної думки, зрозумівши нездійсненність задуманого. У 1927-1930 рр . Платонов пише одні з найбільш значущих своїх творів: повість «Котлован» і роман «Чевенгур». Потім в житті Платонова настає переломний момент. Після друку повісті «Про запас», яка була різко розкритикована Йосипом Сталіним, твори письменника відмовляються публікувати. Під час Великої Вітчизняної війни Платонов, як і під час громадянської війни, працює військовим кореспондентом. Повісті та військові розповіді Платонова знову друкуються. Однак літературна свобода письменника тривала недовго. У 1946 році, коли вийшла розповідь Платонова «Повернення», його знову перестають друкувати через надмірну критику, тепер уже назавжди. Ймовірно, такі події привели його до іронічних думкок з приводу нездійсненності революційних ідей. Помер письменник 5 січня 1951 в Москві від туберкульозу, і був похований на вірменському кладовищі. Літературна слава до письменника прийшла вже після смерті. Твори автора — повісті «Місто Градів», «Ефірний тракт», «Таємна людина», «Епифанские шлюзи». Розповіді «Як запалилася лампа Ілліча», «Третій син», «Піщана вчителька», «Ямська слобода». Збірка віршів «Блакитна глибина». Роман «Чевенгур», повість «Про запас», притча «Котлован». Андрій Платонов цікаві факти Він був найстаршою дитиною в сім’ї. У його батьків було 11 дітей. Письменник закохався в Марію Кашинцеву. Вона довго не хотіла офіційно оформляти їх відносини, але вагітність змінила її рішення. Закохані одружилися в 1921 році, а через рік у пари народився син, якого назвали Платоном. У 1944 році Марія Олександрівна народила письменникові дочку Машу. Мати і дружина письменника не знайшли спільної мови, йому не вдалося налагодити відносини між двома головними жінками в його житті. Насправді Платонов — це псевдонім Андрія Платоновича. Його справжнє прізвище Климентов. Письменник мав славу сумної і мовчазної людини.

Романтизм (франц. romantisme), идейное и художественное направление в европейской и американской духовной культуре конца 18 — 1-й половины 19 вв. Французский romantisme ведёт родословную от испанского romance  через английский romantic (романтический), передаваемое по-французски romanesque, а затем romantique и означавшее в 18 в. "странное", "фантастическое", "живописное". В начале 19 в. слово "Р." становится термином для обозначения нового литературного направления, противоположного классицизму . 
Лермонтов - продолжатель традиций poмантизма Дж. г. Байрона, В. А. Жуковского,  Е. А. Баратынского, декабристской поэзии. Вмecте с тем новые условия, в которых протекала eгo литературная деятельность, наложили отпечаток на романтическое мироощущение поэта. Лермонтов разочаровывается в действительности и ценностях романтиков предшествующего поколения, что вызвано крушением иллюзий дворянской интеллигенции после разрома декабристов: общественные противоречия воспринимаются как неразрешимые, стремление к свободе - бесперспективно.В сознании романтического героя лермонтовских произведений идет борьба добра и зла, земного и небесного начал, возникает двоемирие. Разочарование является следствием повышенной требовательности к людям, миру, самому себе, и от этого в  творчестве Лермонтова усиливается стремление к идеалу, укрепляется «вера гордая в людей и жизнь иную».Подобно героям Байрона, романтическая личность у Лермонтова чувствует отчужденность от мироздания, что приносит ей страдания, одиночество. Ее не мoгут удовлетворить земные страсти, потому что они временные, как, например, любовь («Любить, но кoгo же - на время не стоит труда, / А вечно любить невозможно...»). Стремление к иному, лучшему миру и ожидание eгo здесь, на земле, - одна из существенных черт романтизма. Жизнь, не отвечающая этим высоким требованиям, - «такая пустая и глупая шутка». Достойной целью героя являются действие и подвиг, поединок, героическое противоборство с враждебной силой. Духовное могущество исключительной личности выражается в ее воле, готовности к великим свершениям.В 1835-1841 годах происходит кризис романтичеcкoгo миросозерцания Лермонтова. Романтизм позднего периода лишен активно протестующего характера, он приобретает все более трагический оттенок. Всякое прикосновение лирического героя к миру оказывается конфликтным и даже гибельным для нeгo («Демон», «Смерть Поэта», «Морская царевна», «Мцыри», «Три пальмы», «Листок», «Пророк» ). В то же время поэт стремится к конкретному изображению социальной среды, быта индивидуального человека («Сашка», «Герой нашего вpeмени», «княгиня Лиговская»). Это уже движение к peализму. Происходит утверждение в поэзии и прозе таких духовно-нравственных ценностей, как любовь к родине, народу («Песнь про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова.), «Родина»,  ).Лирический герой приобретает суровую сдержанность, становится волевой личностью («Валерик.»). Eгo трагедия - это судьба мыслящей личности в условиях современной ему российской действительности («Прощай, немытая Россия...», «Дума».) и др.).Нарастание реализма затронуло все жанры творчества Лермонтова в целом. Особенно ярко это литературное направление проявилось в «гepoe нашего времени». В поздних произведениях поэта произошло, по мнению литературоведа А. И. Журавлевой, соединение черт paннeгo реализма и зрелого романтизма в органическое единство