Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комедійний характер. Особливості мольєрівських характерів полягають у тому, що тенденція, що існувала насправді, доводиться до такого ступеня концентрації, що герой виходить з рамок природного, розумного порядку.
Змальовуючи довірливого і доброзичливого купця Журдена, автор гнівно засуджує його прагнення будь-яким шляхом придбати дворянські манери. Хоча Журден і наймає собі різних вчителів, які учать його манерам, танцям, музикантові, проте залишається пихатим і грубим. Розсудлива дружина Журдена не лише не підтримує свого чоловіка, а і прагне привести його на розум: «А мені так сумлінно дивитися, яку ти моду завів. Власного житла не пізнати. Можна подумати, що в нас щодня свято: з самого ранку, лише і знай, грають на скрипках, пісні співають, - сусідам і тим спокою немає». Але щонайгостріше перо сатири Мольер направив на викривання паразитуючої знаті. Талант Мольера виявився не лише в написанні ряду сатиричних творів, а і в створенні комедії балету.
Спочатку захоплення Журдена дворянством - просто безневинна слабкість. Але, у міру розвитку сюжету, вона розростається, досягаючи грандіозних розмірів, виражаючись в немислимих, майже маніакальних, вчинках і думках. Для героя можливість наблизитися до знаті - єдина мета, саме вище щастя. Він прагне досягти максимальної схожості з представниками дворянства, і все його життя вирушає на те, аби абсолютно у всьому наслідувати ім. «Одягаюся я тепер, як одягається знати», - хвастовито говорить він. До того ж Журден прагне всіляко підкреслити свою уявну перевагу, виставити його напоказ: «Я хочу пройтися по місту в новому костюмі, та лише дивитеся, не відставайте ні на крок, щоб всі бачили, що ви мої лакеї...» Поступово ідея залучитися до світського суспільства настільки захоплює Журдена, що у нього зникає всяке реальне уявлення про світ і життя. Він зовсім втрачає розум, своїми вчинками завдаючи шкоди, в першу чергу, самому собі. У своєму захопленні він доходить до досконалої душевної низькості, починаючи соромитися своїх близьких, своїх батьків. Він не звертає уваги на справжні цінності, на дійсні людські відчуття. Його дочка Люсиль всією душею любить Клеонта - благородної молодої людини, чесної, правдивої, здатної на щирі відчуття, але не із знатного роду. А Журден вимагає, аби його зять неодмінно мав дворянське походження. Це і вимушує Клеонта піти на хитрість - видати себе за сина турецького султана. У міру розвитку сюжету ми розуміємо, що слабкістю героя ті, що оточують все більше починають користуватися в корисливих цілях. Його обдурюють всі, кому це вигідно: вчителі музики, філософії, танців обкрадають його, підіграють йому у всьому, відверто лестять, прагнучи збагатитися за його рахунок. Обманюють його також кравці і різні підмайстри. Довірливістю героя і його бажанням увійти до вищого світу користується і пройдисвіт Дорант - збіднілий граф, що використовує манію Журдена в своїх цілях, прагнучий поживитися за рахунок простакуватого і наївного буржуа.
У часи, про які пише автор, контраст між дворянством і буржуазією виявлявся, в першу чергу, у високому рівні дворянської культури і низькому рівні розвитку буржуазії. Проте в своєму жаданні наслідування герой не бачить цих явних відмінностей. Він не усвідомлює, наскільки комічно виглядають претензії на світську витонченість і лиск, культуру і утворену, на тлі його грубості, неуцтва, вульгарності мови і манер. Він настільки захоплений своєю ідеєю, що, анітрохи не сумніваючись, погоджується на проходження безглуздого обряду присвячення в «мамамуши». І, більш того, готовий насправді повірити в своє перетворення на деяку знатну особу.
Мольер зробив немало відкриттів в області комедії. Завжди прагнучи правдиво змальовувати дійсність, він створював в своїх творах яскраві типові характери. Таким став і його пан Журден. Змальовує побут і вдачі сучасного йому суспільства, відображаючи специфіку соціальних буд, автор в такій своєрідній формі виражав свій протест, рішучу вимогу соціальної справедливості.
1.Повесть "Чучело" о Лене Бессольцевой начинается с рассказа о ее дедушке, потому что автор хочет описать семью героини, ее историю и особенности. Это важно для дальнейшего сюжета повести и выделяет героиню среди остальных школьников.
2. Она им не понравилась, потому что внешне была некрасивой, но не всем.
3. Она упрекает себя за предательство Дедушки, за то что она взяла вину Димы на себя. " Она считала Сомова храбрым, думала что он обязательно признается, но он и не собирался, так как боялся за свою репутацию в классе и стать новым объектом для травли".
4.Коллективу всегда сложно принять нового участника, поэтому отношения Лены Бессольцевой с новоиспеченными одноклассниками с самого начала были напряженными. Она была отвержена в первые же минуты своего появления, хоть и не поняла этого, наивно полагая, что одноклассники так шутят. Но дети сразу же поставили ее на позицию жертвы.
Решающим в вопросе "Принять или нет?" стал момент, когда Лена, взяв вину Сомова на себя, заявила, что это она рассказала учительнице о том, что класс сбежал с урока в кино. Это дало одноклассникам реальный повод отвергнуть девочку, навесить на нее ярлык предателя и объявить страшный бойкот.
Переломным моментом в истории является эпизод, в котором Лена наконец смогла дать отпор обидчикам, показав свою сильную сторону, заявившись на день рождения Димы Сомова. Лена буквально станцевала на всех оскорблениях одноклассников, ясно дав понять, что ей на это наплевать. "Какие вы все красивые, прямо как картинка! А я — чучело!", кричала Лена смело смотря им всем в глаза. "Честно говоря, жалко мне вас. Бедные вы, бедные вы люди…", в заключение говорит она, прежде чем удалиться, оставив потрясенных одноклассников обдумывать содеянное.
5. Учительница ведет себя как будто её не замечает из-за своего мужа. Она радостная что вышла замуж не замечает ленку и её однаклассников. Хотя она несколько раз затрагивала тему все же ей не удавалось поговорить с детьми.
6. Страсть к коллекционированию картин показывает Николая Николаевича Бессольцева, как интеллектуального, просвещенного, увлеченного человека. А то, что он собирает картины своего родственника-художника, и ценит картины полученные в наследство от отца, характеризует его как верного и благородного человека.
7. Лена Бессольцева рассказывает обо всех событиях своему дедушке, потому что доверяет ему, ведь он ей родной.Девочка Лена в душе добрая и чувствительная. Несмотря на то, что одноклассники смеются и издеваются над ней, она пытается наладить с ними контакт. Но одноклассники жестоки, в особенности по отношению к ней. Поэтому Лена, приходя домой, рассказывает своему дедушке о том, что с ней приключилось. Она ждёт от него и совета.
8. Школьники общаются и ясно, что они учатся по поведению своих родителей, но пришел такой возраст (или же сами дети противные) , что они просто грубят взрослым. На виду, родителям, учителям. Они думают, что своей ложью уйдут от наказания, им легче подыскать человека, который сам по себе любит правду, и огрязнить его перед учителями.
9. Внешность обманчива у Сомового. Вроде красивый, смелый, а на самом деле трус и предатель. Гармонирует душа и внешность у Железной Кнопки, и характер прямой и жесткий, и внешний вид. А вот у Леночки душа гораздо лучше внешности
10. Потому что она рассказала учительнице их секрет, а именно про прогул урока и поход в кино. Те, обиделись на нее и перестали с ней дружить, называя чучелом, следить за ней и бить камнями.
Они хотят вернуть справедливость, наказать обманщицу.
11. Дедушка завещает свою коллекцию картин городу, тем самым проявляя своё благородство. Нет, их противники не одержали победу, они лишились самого яркого, сильного человека - этой девочки. Они лишили себя возможности с ней общаться. Ведь она единственная среди них оказалась личностью на геройские поступки, а все они толпа и друг без друга - они слабые и ничтожные, а она не побоялась остаться одной ради этого мальчика, которого она прикрывала.
