Очумєлов — малоосвічена людина, яка говорить короткими, неправильними реченнями («Чому тут? Це ти навіщо палець?»); використовує лайливі слова (мерзотник, шельма, чорти). Мова героя вказує на його соціальний стан, звичку віддавати накази, розпорядження («Не міркувати!», «Я цього не залишу, я покажу вам, як собак розпускати», «Я ще доберуся до тебе".
Хрюкін — золотих справ майстер, своє прізвище теж отримав не просто так. Він погано поводиться: напивається, дражнить собаку, знущається із неї, а потім ще й вимагає матеріальної компенсації. У розмові з Очумеловим запевняє, що не бреше, хоча очевидці стверджують зворотне; він згадує, що його брат служить жандармом, таким чином намагаючись вплинути на хід розгляду справи.
Єлдирін — городовик. Його репліки є поштовхом для зміни подій в оповіданні: до думки Єлдиріна дослухається поліцейський наглядач.
може поміг
Рассказ о "городском сумасшедшем". Герой рассказа Юрия Буйды Родион Иванович не пил, даже курить бросил, поэтому жители города не понимают, отчего он сошел с ума -- по их мнению, сумасшествие может быть вызвано лишь пьянством.
И вот он разносит по домам собственноручно склеенные коробочки, в которых "лежит добро".
Он не просит много денег за "добро", ему достаточно и простой благодарности. Цель "продавца добра" -- не заработать, а дать больше добра людям. Рассказ учит тому, что главное в жизни -- это не вещи.
Как верно сказал герой рассказа, будучи еще в здравом уме, "добра-то много, да добра нет". "Добро" в смысле вещей, скарба -- это совсем не то же самое, что "добро" в плане доброты человека.
А "духовное добро" люди все чаще подменяют, к сожалению, "добром материальным".
