Тэффи "Свои и чужие". Опишите, как представляет автор и "своих", и "чужих", как они воспринимаются обществом ​

Шестилетняя девочка Надя болеет, по словам доктора Михаила Петровича, «равнодушием к жизни». Единственное средство её вылечить — развеселить. Но девочка ничего не хочет и с каждым днём становится всё слабее.
Так лежит она целые дни и целые ночи, тихая, печальная. Иногда она задремлет на полчаса, но и во сне ей видится что-то серое, длинное, скучное, как осенний дождик.Однажды она просит слона. Через полчаса папа привозит ей «дорогую красивую игрушку» — серого слона, который сам машет хвостом и качает головой. Но девочка хочет настоящего, а не игрушечного. Тогда папа едет в зверинец и упрашивает хозяина-немца отпустить слона Томми к ним домой. Он рассказывает о больной дочери, и хозяин зверинца разрешает сводить слона в гости.
Ночью слона ведут в дом.
В белой попоне он важно шагает по самой середине улицы, покачивает головой и то свивает, то развивает хобот.Чтобы заманить его на второй этаж, папа покупает фисташковый торт. Утром Наде говорят, что слон пришёл, кормят и на коляске везут к слону. Девочка слона не боится, они вместе чаёвничают: девочка пьёт чай, слон — сахарную воду с булками. Надя знакомит Томми с куклами, показывает книжку с картинками. Друзья вместе обедают. Вечером Надю не оторвать от слона, она так и засыпает рядом с ним
В эту ночь Надя видит во сне, что она женилась на Томми, и у них много детей, маленьких, весёлых слоняток. Слон, которого ночью отвели в зверинец, тоже видит во сне милую, ласковую девочку.Утром девочка просыпается бодрая, узнаёт, что слон ушёл и звал её в гости, и просит передать, что она уже совсем здорова.

Кожній людині властиве бажання пізнавати світ, відкривати для себе таємниці минулого та довідуватися про події сивої давнини. Та звідки ж потрібно черпати знання про минувшину, щоб отримувати не лише цікаву, а й корисну інформацію? Звичайно ж, тут нам стане в нагоді український фольклор.

Усна народна творчість — це невичерпне джерело мудрості, що проросло своїм корінням крізь призму віків і здатне відкрити нам найвеличніші сторінки української історії. На мою думку, саме за до балад та народних пісень можна якнайширше змалювати та описати будь-яку життєву подію, а саме побутову, духовну, суспільну тощо. Твір «Бондарівна» є яскравим прикладом історичної балади. У ній розкрито події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (у тексті твору — пан Каньовський) та гордої дівчини Бондарівни. Волелюбність та гострий розум не дозволили красуні терпіти знущання та аморальну поведінку з боку пана: «Ой волію ж я, пане Каньовський, в сирій землі гнити, ніж з тобою поневолі на цім світі жити». Вона почала чинити опір, за що заплатила власним життям. Трагедія жіночої долі є твердженням того, що подібне явище не було поодиноким випадком, тобто багато людей свого часу потерпало від панського свавілля. Балади є актуальними в наші дні завдяки своєму пізнавальному та естетичному значенню. Вони насичують наше уявлення про минуле народу, збагачують розуміння соціальних проблем та людських взаємин, що формувалися впродовж століть.

Про героїчне минуле наших пращурів ми можемо дізнатися з історичних пісень, у яких висловлюється ставлення народу до історичних подій та видатних діячів. Наприклад, у пісні «Ой Морозе, Морозенку» описано подвиг козацького ватажка, народного улюбленця зі славного роду Морозів, у боротьбі проти татар, його любов до Батьківщини й готовність до самопожертви заради її свободи, мужність і силу українських визволителів. Найбільше мене вражає те, що з декількох рядків цієї пісні лунає відгомін страшної битви, що забрала життя тисяч звитяжних воїнів, серед яких був відважний Морозенко. Але подвиг його не забули й досі, увічнивши в народному слові. Ніби пророцтвом були останні рядки пісні:

І поки над білим світом

Світить сонце буде, -

Твої думи, твої пісні

Не забудуть люди.

Микола Гоголь казав: «Народні пісні для України — все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Пісні ці — народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу». Я погоджуюся з цим висловлюванням, адже усна народна творчість, у тому числі й пісенна, є шляхом до пізнання історії українського народу, його культурної спадщини, героїчного минулого та ліричної душі.