Гіперболізація --А між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-Б, то не вирвався б звідти живцем. А якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. --У дядька Матвія був найвищий пліт (огорожа), найзліший собака і найсмачніші яблука. --Я нізащо б не поліз у садок, якби не однокласниця Оля з чудернацьким прізвищем — Чровжова, у котру були закохані всі хлопці, серед них і я --Варто ж мені було з'явитися на вулиці, як скаженів найсмирніший пес, зривався з ланцюга і гнався за мною. --Найтяжчою карою у нас вважалося, коли викликали до нього в кабінет.
Сполучення реального й фантастичного --Бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. Я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою.
Смішно побудовані фрази --Я уявив себе запорожцем на баскому коні, зі зброєю. Як я приїжджаю до школи, всі вчителі переді мною навшпиньки, а учні дивляться із заздрістю. Оля просить її простити, а я, байдужий і гордий, не вибачаю і їду. --Ніколи ми не думали, що жінки можуть так верещати. --Я беру до рота жабеня. Раптом підходить завуч, вітається до всіх, а я тільки очі вирячую. Питає, чому не відповідаю. Язик мій не витримує, розпрямляється, і я ковтаю жабеня. На кілька днів стаю героєм усієї школи. А ночами інколи прокидаюся й прислухаюся: чи не вистрибує оте жабеня у мене в животі? --Віктор Михайлович знімав кімнату в Миколиних батьків, які всіляко його підгодовували. --Ми принесли зіпсовані яйця, підстерегли Федора, коли він ішов до клубу, й обкидали його. --Хіба не цікаво поїхати вулицею на човні! Ми навіть у морський бій ходили на хлопців із сусідньої вулиці! --Я кулею вилетів із води. Мабуть, у мене був такий вигляд, що братик з переляку побіг і перекинув відро.
Використання приказок, прислівїв --Дядько Матвій досхочу почастував мене кропивою, і я цілий день «вимокав» у ставку. --Наші батьки були скупими на ласку, обережними на похвалу.
Однажды, я задумался, и вспомнил мудрые слова одного учителя жизни: «Чтоб делать добро, надо, прежде всего им обладать!» (Аристотель). Действительно, как часто мы совершаем по-настоящему добрые поступки? Мне кажется, мир переполнен негативом, вину всему этому — забытье моральных качеств человека.
Идешь по улице, видишь, человеку стало плохо. Некоторые тут же бросаются к нему и интересуются его состоянием, предлагают свою Конечно, большинство проходит мимо, даже глазом не моргнув, каждый занят собой, у всех есть личные проблемы и заботы. Презираю такую ситуацию! Мы же все люди, все пришли на эту Землю с одной целью – жить и любить. Почему никто не задумывается, что каждый из нас может попасть в беду, и ему потребуется именно ваша Возможно, я слишком категоричен, но почему наш современный мир катится по наклонной в сферу принципов: «каждый сам за себя» или « никому не верь». Разве это правильно?
Нас с девства учат родители: будь всегда добрым, честным, и люди будут отзываться о тебе также. Всем, ну почти всем, дают «правильное» воспитание. Тогда же почему, вырастая, мы забываем о хороших манерах? Причин много, к примеру, кто-то предал, обманул, изменил, соврал. Человек теряет веру, надежду. Жизнь обязывает этих людей быть черствым и безразличным. Все взаимосвязано, одни поступки влияют на последствия других, и наоборот.
К чему вся эта философия? Нужно быть добрее, делать благие поступки не ради чего то, а просто так, от души. Добро делать стоит от чистого сердца, любя. Только тогда мы сделаем кого-то счастливым. Счастья – ключ к
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
