БЕШКЕТЛИВИЙ («там шибку з рогатки вибив»; «там синяка підбив своєму «закадишному» другові, там перекинув діжку з дощовою водою»; «але раптом встане, подивиться-подивиться і візьме та й повалить усе чисто — і своє, і чуже
НЕОБАЧНИЙ («він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти»; «я завтра у школу не піду, зранку на річку збираюсь»; «а давай об заклад, що перейду на той бік
ЧЕСНИЙ (автор «Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»; батько після того, як відлупцює сина: «а це за те, що правду говориш»; батько Толі: «Федьку, я вірю тобі, я знаю, що ти ніколи не брешеш, не бреши й тепер…» і тільки раз у житті довелося сказати Федькові неправду, врятувавши цим вже вдруге боягуза Толю. За чесність і героїзм хлопчик розплатився своїм життям).
ЩЕДРИЙ («коли вже хлопці далеко і не можуть йому нічого зробити, він раптом вертається і віддає, змія. Навіть принесе ще своїх ниток і дасть»).
Сказка Пермяка рисует картину зарождения и последующего роста берез. Сначала это упавшие на землю осенью семена, проспавшие под снегом зиму, а весной проросшие. Затем это маленькие росточки среди высокого репейника и крапивы. Трудно им приходилось: мало солнечного света, тесно, да еще постоянные насмешки и злопыхательство со стороны соседей. Издевались над слабыми березовыми ростками и змеи, и жабы, скорую гибель им предрекали.
А крохотные березки, слыша все это, молча продолжали расти. И через несколько лет переросли крапиву и репейник, пробились к солнцу. А потом выросли в красивую и сильную березовую рощу.
Этой сказкой автор показал, как важно настойчиво идти к своей цели, не обращая внимания на чужое нелестное мнение, на чью-то злобу, на помехи. Маленькие березки смогли преодолеть все это. Могут и люди.
