Відповідь:
Гуманістичний світогляд в поезії Джона Донна виявився вже в 90-х роках XVI ст. Зі щирою любов’ю до людини та з надзвичайною витонченістю поет зображає пристрастні
почуття і бажання плоті у віршових циклах “Пісні і сонети”, “Елегії”
завзято і сміливо викриває соціальні пороки у “Сатирах”
Лірика Донна мала свого особливого адресата, що чітко відбилося уже на перших
віршах поета. Вони були написані для тодішньої культурної еліти, здебільшого для
молодих людей з університетською освітою. З приходомДонна в літературу стала цілком
очевидною – характерна вже почасти для покоління Марло і других “університетських
умів” (Джона Лілі, Роберта Гріна, Томаса Лоджа і др.) – відмінність інтелектуальних
інтересів учено-культурної верстви від більш примітивних запитів придворних.
Поетична мова сатир та елегій Донна і відтворює характерну інтонацію освіченої
молодої людини його кола, особистості скептичної та витонченої
