О чем говорит маленький гостинец матери сыну
"НА МЕЛНИЦЕ"

Владимир Дубровский - главный герой одноименного романа А.С. Пушкина. Впервые мы узнаём о нём лишь в связи с историей ссоры старшего Дубровского и Троекурова. Повествователь рассказывает нам, что Владимир обучается в кадетском корпусе в Петербурге ещё с детского возраста и дома не был очень давно.
Образ жизни Дубровского в кадетском корпусе нельзя назвать примерным. Он предпочитает тратить время и средства не столько на учёбу, сколько на кутёж и игру в карты. Однако к отцу он сердечно привязан и на посланное старой нянюшкой письмо о его болезни реагирует очень бурно, тут же берёт отставку и едет в Кистенёвку.
Вид совершенно разбитого и впавшего в детство отца вызывает сильнейший отклик в любящем сыновнем сердце. И так же сильно желание отомстить Троекурову, доведшем старого Дубровского до смертельного приступа. Однако Владимир проявляет и благородство, когда запрещает преданным своим людям учинить расправу над приставами.
Последняя ночь в родном доме раскрывает перед читателем всю глубину характера Владимира Дубровского. Его искренняя боль за отца, ностальгические воспоминания о матери, гнев на обидчика его семейства - всё это приводит молодого героя к решению не оставлять своего дома никому.
Однако даже отдав приказ о поджоге, он заботится о том, чтобы никто не пострадал, приказывая Архипу открыть двери. Правда, тот не выполняет приказ барина, беря на свою совесть смерть приставов.
Дубровский берёт на себя ответственность, став вместо отца новым руководителем своих преданных людей. Он ведёт их на не совсем честную жизнь, но те согласны на это, поскольку искренне любят своего барина.
Благородство души и умение любить проявляются и в истории с Машей Троекуровой. Какой искренностью, самопожертвованием и любовью проникнут монолог Владимира, обращённый к ней. Любовь заставила его отказаться от низменной жажды мести. Но увы, молодым людям не суждено быть вместе. Встав на разбойничью дорожку, Дубровский отрезал себе все возможности стать достойным членом общества. 
Дубровский является прекрасным воплощением литературного типа благородного разбойника, примеры которому мы видим и в других литературных произведениях ("Робин Гуд", "Разбойники" Шиллера и др.). Он вынужден не по своей воле стать разбойником, но всегда остаётся при своих принципах. Так, Дубровский не грабит посыльного бедной помещицы, пославшей последние деньги для сына. Но  благородные разбойники всегда заканчивают плохо. Дубровский не стал исключением. Дальнейшей его истории мы так и не узнаём.
   Несомненно, Дубровский стал одним из любимых героев Пушкина. Он благороден, одинок и романтичен на сильные чувства, на красивые поступки. Это герой заслуживает уважения.
 

Головний герой роману Дік – це хлопець п’ятнадцяти років. Він сирота і наймолодший матрос на кораблі. З дитинства Дік привчався виживати сам , рано став працювати , годувати себе . Важке життя не зіпсувала його, чи не озлобила . Він життєрадісний , веселий , добрий , талановитий , любить вчитися чомусь новому.Але життєві випробування Діка ще тільки починаються. Після загибелі капітана хлопцю доведеться зайняти його місце. Він стане керувати недосвідченою командою з п’яти негрів , які до того були пасажирами. Після того як підступний кок Негору призведе « Пілігрим » до африканських берегів , Діку доведеться взяти на себе відповідальність за життя жінки та дитини , місіс Уелдон та її маленького сина Джека . А також Діку доведеться піклуватися про брата місіс Уелдон , вченій , який розбирається тільки в комах , але зовсім безпорадний у житті.Дік намагається, як може , але йому ще не вистачає життєвого досвіду. Наприклад , він не відразу розпізнає обман Гарріса , що видає Африку за Південну Америку . Дік і його супутники потрапляють у полон до работорговцям . Але негр Геркулес рятує спочатку Діка , а потім вони разом звільняють Джека з матір’ю. Мандрівники вирушають у небезпечний шлях – вони сплавляються по річці до океанського берега , тому що це єдиний шанс вирватися з країни работоргівців. І це їм вдається.Ми можемо гати , як Дік , ще майже хлопчик , стає справжнім чоловіком. Він вчиться долати перешкоди , розпізнавати добро і зло , виносити фізичні позбавлення . І цей юнак виходить з життєвих випробувань ще сильніше , ще міцніше духом і тілом , ніж був . І , що дуже важливо , він зберігає свої гідність людини , доброту і чуйність.