Объяснение:
Образ Печоріна, найчастіше зовсім не героїчний в істинному розумінні цього слова, здатний викликати різнопланові почуття – ненависть і презирство, і звичайне людське співчуття. Гідні поваги його прагнення до правди, залізна воля, спрага діяльності. Однак непримиренні протиріччя з суспільством, яке ще не здатне розуміти і приймати людей такого складу, зробили з нього “морального каліку”, який чудово усвідомлює свою непотрібність у цьому житті і, в той же час, відчуває внутрішній бунт проти несправедливого до себе ставлення. І цей внутрішній конфлікт на протязі всього твору терзає і мучить героя, який іноді знаходить своєї особистої трагедії абсолютно несподівані виходи.
Сильний і пристрасний, проникливий і витривалий, Печорін, тим не менш, носить риси загальної “хвороби” того покоління, не залишаючи читачеві шансу до кінця розгадати його натуру і, розгадавши, полюбити її.
"...человек везде одинаков: везде идет борьба между бедными и богатыми, везде. И она неизбежна. Так лучше уж самому давить, чем позволять, чтобы другие тебя давили".
"...счастье состоит в упражнении своих применительно к житейской действительности".
"...из всех земных благ есть только одно, достаточно надежное, чтобы стоило человеку гнаться за ним, Это... золото. В золоте сосредоточены все силы человечества".
"Что такое жизнь, как не машина, которую приводят в движенье деньги?"
Я отношусь к этим высказываниям так, будто эти слова говорит не человек, а бездушная машина. Так может говорить о жизни только робот, которому неведомы другие человеческие чувства: радость дышать воздухом, видеть солнечный свет, удивление при виде прекрасного цветка, восхищение новорожденным ребенком... Это существо знает только одно: жизнь - это бесконечная погоня за наживой, а золото - мерило счастья. Согласиться с такими взглядами на жизнь нормальный человек не может. Я не согласен.
