Помгите по русмкому литературе СОЧ если подпишусь​

Андрій Кокотюха «Чорна рука»

У детективній повісті «Чорна рука» Андрія Кокотюхи картковий будинок надійно склеєний, і, на перший погляд, все виглядає непогано. Однак щойно берешся перевірити справжність фокусу, розумієш, що тут, наче у фальшивому шаховому автоматі, хтось сидить. Проявляється це насамперед у заграваннях автора з ймовірним читачем, і можна було б пробачити загравання вдале, доречне, однак герої немов існують десять років тому. Невже хлопці ще ходять у комп’ютерні клуби, враховуючи повсюдність онлайн-стрілялок? Читають комікс-журнали, враховуючи їх вартість у паперовому вигляді і доступність в мережі безкоштовних? Невже вони справді обговорюють з товаришами своїх сміливих предків – козаків або аристократів?

Сюжет твору простий і дає змогу нанизувати на основний каркас події, наче пригоди у романі-подорожі, де герої нескінченно довго прямують до кінцевої мети. І та мета, нарешті, вже не така й важлива та цікава, як небезпека, що чатує на персонажів по дорозі. Небезпека у даному випадку – підступна Чорна Рука, шантажист, який звідкись чимало знає про учнів Першої зразкової гімназії і за свої знання вимагає викуп. Головний герой Юрко Туряниця вирішує віддати гроші Чорній Руці, і це стає спусковим гачком для зав’язки класичного підліткового детективу – із вбивством у закинутому будинку, тендітною дівчиною, яка страждає від суворої бонни, детективом на пенсії, бульдогом, що замінює Юркові Ватсона та безліччю інших жанрових топосів і штампів.

Главным героем сказа Н. С. Лескова является Левша, косой тульский мастер, самоучка, который больше работал левой рукой. Он жил очень бедно, носил разорванную одежду, обувался в опорочки. Левша - искусный мастеровой, но не имел технических знаний, которые были известны английским мастерам: подкованная Левшой и его товарищами блоха перестала танцевать. Его немного смешная внешность: косоглазие и плохая работа правой рукой подчеркивают его особую искусность в мастерстве. Эти изъяны не мешают ему подковать очень маленькую стальную блоху без специального оборудования. Левша является любимым героем Н. С. Лескова, автор гордится своим героем. Несмотря на свою позитивную оценку, автор не выделяет этого человека: «оружейники три человека, самые искусные из них, один косой левша, на щеке пятно родимое, а на висках волосы при ученье выдраны» . 
Н. С. Лесков показывает, что тульский мастер обладает поистине русским национальным характером. Это видно из описаний его работы, его отдыха, его любви к Родине. Левша и два оружейника проявили свое усердие и трудолюбие, когда в течение двух недель работали над диковинной блохой. Они сидели взаперти, держа в тайне свою работу. Именно здесь проявляется сила духа, так как пришлось работать в тяжелых условиях: с закрытыми окнами и дверями, без отдыха. Левша - необразованный человек, не имеющий специальных приборов, на глазок смог изготовить маленькие гвоздики, которые можно разглядеть только в микроскоп! Однако Платов не поверил, что тульские мастера смогли сделать что-то лучше англичан. Он рассердился, думал, что его хотят провести и взял с собой в Петербург Левшу, ведь если что-то будет не так, чтобы было кому за все ответить. Оказалось, что действительно, здесь есть чему подивиться - умельцы не только не испортили диковину, но и по мастерству обошли англичан: подковали стальную блоху и написали свои имена на подковках. Приехав в Англию, Левша проявляет патриотические чувства, и стремиться вернутся на Родину, хотя видит, что рабочие в Англии живут лучше.