Емо́ції (від фр. emotion — «хвилювання», «збудження») — це психічний процес, складний стан організму середньої тривалості, що відображає суб'єктивне оціночне ставлення до існуючих або можливих ситуацій та об'єктивного світу, призводить до дії симпатичної нервової системи і підвищення життєдіяльності організму[1][2][3]. Внаслідок цього підвищується ритм дихання, пульсу і залозовиділення тощо, на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттями, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Якщо емоція інтенсивна та довготривала — настає порушення інтелектуальних функцій, зростають тенденції щодо дії неврівноваженого чи протопатичного характеру, можливе роздвоєння особистості тощо.
Такі психічні емоції, як радість, переляк, горе, страх, сором, особливо, коли вони з'являються несподівано, викликають почастішання або уповільнення скорочень серця. Емоції характеризуються трьома компонентами: переживаючими або усвідомленими в психіці відчуттям емоцій; процесами, що відбуваються в нервовій, ендокринній, дихальній, травній та інших системах організму ігаються виразними комплексами емоцій, в тому числі, на обличчі. Фахівці проводять відмінність між поняттям «емоція» і поняттями «почуття», «афект», «настрій» і «переживання».
В українській мові заведено використовувати поняття «Емоція» як переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини[4].
