Андрей Дубровский жил всю жизнь в деревне Кистиневка. Его отец давным давно выкупил Кистиневку у некоего Спицына. Какое-то время Дубровский был на службе, вышел в отставку и поселился в оставшейся Кистиневке. Дубровский был женат, но стал вдовцом. У него был сын Владимир. Дружил Дубровский с влиятельным в тех краях помещиком Троекуровым. После ссоры Троекуров завладел имением Дубровского. Из-за жизненных потрясений Дубровский умирает, перед смертью успев повидать сына Владимира, который приехал из Петербурга.
Перші драми XVII століття з’являються у школах, їх авторами були викладачі, а виконавцями – студенти. Тематика таких драм була історичною або соціальною. Наприклад, драма “Володимир” Феофана Прокоповича, “Милість Божа” невідомого автора, “Воскресіння мертвих” Георгія Кониського.
У драмі “Володимир” розповідається про життя й діяльність князя Володимира Великого, у “Милості Божій” прославляється Богдан Хмельницький, а у “Воскресінні мертвих” звучать соціальні мотиви – загарбання козацькою старшиною селянських земель та насильство чиновників.
До шкільних драм, як правило, додавалися інтермедії, або інтерлюдії (від лат. inter – між, medius – середина, ludus – гра) – гумористичні сценки побутового характеру, які як невеличкі вистави показували між діями основної драми або в антракті. Сюжетну основу інтермедій складав фольклор (народні жарти, анекдоти, побутові ситуації), а їх завдання вбачали у розважанні напруженого і стомленого глядача. Але цікаві, веселі, злободенні інтермедії цікавили глядача набагато більше, ніж “серйозні” драми.
Велику роль у розвитку драматургії
відіграла також творчість ” мандрівних дяків “. Під час різдвяних свят вони створювали вертеп – старовинний пересувний ляльковий театр, і ставили вистави з колядками. Вертепник нагадував двоповерховий будиночок ніби у скриньці.
Объяснение:
