Бабушка послала семилетнего автора в лес за земляникой. Она хотела продать ягоду и купить то, что нужно для дома и для него пряник - коня с розовой гривой, мечту каждого мальчишки. Он набрал ягод, но поддался на уговоры таких же, как он, пацанов и съел землянику. Наложил в корзинку травы, а сверху бросил немного ягоды, да еще и соседского Саньку за "науку" калачами кормил. И ягоды не собрал, и калачи украл. Бабушка уехала с утра на рынок. Днем он увидел ее в лодке, и она грозила ему кулаком.
Автор пришел домой поздно, свернулся калачиком и жалел сам себя, вспоминал маму, которая утонула, и мучился. А утром пошел к бабушке просить у нее прощенья, как научил его дед. Бабушка долго ругалась, рассказывала всем, что он натворил, но все-таки дала ему тот самый пряник, красивого коня с розовой гривой!
Любила его, сорванца-сироту.
Рассказ учит честности, учит заботиться о близких, относиться к ним по-доброму и очень любить.
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.
