Відповідь:
Рік написання – 1833
Жанр: віршована балада
Тема: роздуми поета про майбутнє життя
Ідея: зображення всіх негараздів та випробувань людського життя Алегоричні образи:
човен (людина)
море (життя)
хвилі, вітер, хмари, громи (життєві негаразди, випробування).
Віршовий розмір – чотиристопний амфібрахій.
Римування – перехресна, суміжне.
Автор використовує епітети – синєє море, буйнії вітри, чорнії гори. Порівняння – хвиля гуляє, мов чорнії гори; в тих хмарах, мов голос небесної кари: як човнові море, для мене світ білий; як темная нічка, насупились хмари.
В останньому рядку першої строфи балади повторюються звуки «р», «г», які передають гуркіт грому, це алітерація, яка підсилює образну картину бурхливого моря.
Зменшувально-пестливі слова (нічка, весельце), повтори (плавле), звертання (мій покою), нестягнені форми прикметників (буйнії, лютеє).
Риси романтичного стилю в баладі: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя, зв’язок із фольклором.
Пояснення:
Ригве́да» (санскр. ऋग्वेद, ṛgveda IAST, «веда гимнов») — собрание преимущественно религиозных гимнов, первый известный памятник индийской литературы на ведийском языке. «Ригведа» входит в число четырёх индуистских религиозных текстов, известных как Веды. «Ригведа» была составлена, видимо, около 1700—1100 гг. до н. э. и является одним из древнейших индоарийских текстов и одним из древнейших религиозных текстов в мире. Самыми древними частями (мандалами) «Ригведы» считаются II—VII[1]. Веками она сохранялась только в устной традиции и впервые записана была, вероятно, только в раннем Средневековье[2]. «Ригведа» — наиболее древняя и значительная из Вед, ценный источник для изучения древнеиндийской истории и мифологии. В 2007 году ЮНЕСКО включило «Ригведу» в реестр «Память мира».
