Грін написав, намагаючись розсіяти численні легенди, створені навколо його життя. Із понад 900 творів Гріна, читачеві відомо менше половини: збірки оповідань «Шапка-невидимка» (1908), «Оповідання» (1910), «Знаменита книга» (1915), «Шукач пригод» (1916), «Серце пустелі» (1925), «Та, що біжить по хвилях» (1928), «Пурпурові вітрила» (1923), «Дорога в нікуди» (1930) та ін. Ім’я Олександра Гріна назавжди залишилося в літературі як приклад романтичного служіння мрії й добру.
