Шараты на слова больница, бормотать, виноград

 Робіна Гуда оточують молоді, сильні, життєлюбні парубки. Вони не нехтують нарядним одягом, люблять поїсти, попити, побенкетувати. Їм абсолютно чужий похмурий чернечий аскетизм. Зате по першому заклику предводителя готові вони взяти участь в найнебезпечніших пригодах. Їх 140 чоловік. І всі вони зв'язані самовідданою дружбою. Благородний Робін Гуд не залишає в біді своїх друзів і соратників. Цій темі присвячений ряд балад. Спритність, сміливість, винахідливість допомагають Робіну Гуду в його ризикованих справах. У одній з пісень розповідається, як був врятований стрілець Уілл Статлі, що попав в руки до шерифа і засуджений до страти ("Робін Гуд виручає Уілла Статлі"). Один з найбільш популярних персонажів баладного циклу - Джон, якого жартома прозвали Малюком, - відважний коваль, силач величезного зросту. У баладі "Робін Гуд і Гай Гісборн" Робін Гуд одягається в кінську шкуру, яку носив переможений ним лицар, звільняє Малюка Джона, захопленого шерифом. 
   Адже Робін Гуд не був рядовим грабіжником. У баладах він часто прагне відновити зганьблену справедливість, тобто робить те, що, згідно з народними виставами, повинен робити король. У одній з балад він заявляє королеві: "Я ніколи не ображав людини праведної і чесної, я нападав лише на тих, що живуть за чужий рахунок. Я ніколи не пролив крові орача..." Тому настільки охоче нападає Робін Гуд на зарозумілих князів церкви, огрядних абатів і ченців, що живуть за рахунок бідних трудівників ("Робін Гуд молиться богові"). А коли в руки йому попав єпископ Герфорд, що осмілився їхати через ліс Шервудський, він витрусив з нього триста дзвінких червінців, а також змусив його під звуки мисливських рогів танцювати у важких чоботях ("Робін Гуд і єпископ Герфорд"). Але не бажання наживи керує вчинками Робіна Гуда. Одна з його характерних рис- це турбота про бідних і пригнічених. Одного дня йому вдалося врятувати рибальський баркас від нападу піратів, і все золото, награбоване морськими розбійниками, він віддає біднякам ("Робін Гуд ділить золото"). Немало добрих справ зробив веселий Робін Гуд. Від повного розорення врятував він збіднілого лицаря, що заборговував абатові чотириста золотих, з'єднав вузами браку двох закоханих і тому подібне. Тому у Робіна Гуда багато друзів, завжди готових прийти на до Коли Робін Гуд ледь тягнув на собі Малюка Джона, пораненого в коліно людьми шерифа, згаданий лицар дав їм захист в своєму замку, а бідна стара, якій Робін Гуд допоміг у важкий рік, врятувала його від розправи єпископа ("Робін Гуд, стара і єпископ").
   Хоча зазвичай Робін Гуд ворогує із знаттю, в одній з балад розповідається про те, як він допоміг лицареві, що попав в біду.
   Син лицаря служив при королівське дворі, що вимагало великих витрат і лицареві довелося закласти всі свої маєтки абатові найближчого монастиря. Прийшов час сплати боргу, але платити було нічим, і лицар відправився в абатство просити про відстрочення.
   Коли він проїздив через ліс Шервудський, на нього напали вільні стрілки на чолі з Робіном Гудом. Але побачивши, що у лицаря нічого немає, і вислухавши його сумну історію, Робін Гуд дав йому суму, необхідну для викупу земель, а решта вільних стрілців подарували коня, вуздечку, пару чобіт і шматок сукна на новий плащ.
   Робін Гуд приходив на порятунок кожному, хто потребував до в самих різних життєвих обставинах. 
   

Эгоистом обычно называют человека, который ставит на первое место свои интересы, а альтруистом - того, кто склонен в первую очередь думать о других, пренебрегая собой. Эгоцентрист, то есть эгоист в крайней степени,  и абсолютный альтруист - два полюса, две крайние точки. На мой взгляд, поскольку каждый человек живет в обществе и взаимодействует с другими людьми, оптимальный вариант как обычно где-то посредине.

Эгоцентристом быть плохо хотя бы потому, что общество таких людей отторгает или в лучшем случае старается игнориировать. Кому захочется дружить с человеком, который всегда думает только о себе? Кто создаст семью с таким человеком? Во всем нужна мера.

Хотя и крайняя степень альтруизма - тоже, как сейчас говорят, не торт. На словах все звучит замечательно. А на деле? Вот решил такой-нибудь  человек посвятить свою жизнь чему-нибудь великому, скажем редкого вида бабочек или борьбе с мировым злом. И уехал или бороться. А как же его семья? А сам он где, как и на что жить будет?

Поэтому я полагаю, что некая доля здорового эгоизма в человеке присутствовать должна. Заботиться о себе - это не плохо, а очень даже необходимо. Кроме того, забота о своей семье - часть заботы о себе, любимом. Ну, и об альтруизме тоже не стоит забывать, но опять-таки не доводя до крайности.

Объяснение: