6. Ознакою імпресіонізму НЕ є: Аалогічність;
Б фрагментарність розповіді;
В увага до простих характерів;
Гяскрава оригінальна тропіка;
д багатство кольорів і тонів.​

ответ:

повествование начинается с момента заключения пари между фоггом и его клубными товарищами. суть пари заключается в том, что удастся совершить кругосветное путешествие, которое будет продолжаться не более 80 дней, пользуясь действующим, на тот момент времени, транспортом. дорогу с эксцентричным делит его надежный слуга. дорога лежит в сторону востока.

одновременно с началом кругосветки, в случается дерзкое ограбление. полицейский инспектор фикс заподозрилт фогга в ограблении и устремляется за путешественниками в погоню.

таким образом, в пути фоггу и его слуге, помимо природных явлений и разных приключений, немало хлопот доставляет мистер фикс.

следователь хитер и коварен. считая наших главных героев злодеями, пытается войти к ним в доверие и старается подружиться с паспарту, который вместе со своим господином держат путь на пароходе в бомбей.

следующей точкой путешествия, по плану героев, должна быть калькутта. но по железной дороге проехать невозможно из неисправности путей. друзья двигаются на слонах. путешествие не лишено опасностей и приключений. в джунглях, фогг и паспарту спасают от неминуемой страшной расправы девушку ауду. ее должны сжечь вместе с покойным мужем. паспарту находит хитрый выход из опасного положения, но всем приходиться спасаться бегством.

не стоит забывать о фиксе, который по пятам следует за отважными путешественниками и каждый раз норовит засадить их в тюрьму. но, мудрости и уму мистера фогга, друзьям удается двигаться дальше, несмотря на все трудности. у нашей компании впереди еще посещение сказочного сингапура, неизвестного китая и удивительной японии.

из японии наши герои направляются в сан-франциско, из которого надо попасть в нью-йорк. путешествие по северной америке тоже происходит с огромным количеством опасных и курьезных приключений. на пути встречается стада бизонов, которые перекрывают дорогу, в одном из штатов на поезд индейцы, встречается разрушенный мост и мормоны. наконец-то, герои добираются до нью-йорка, но пароход в европу уже ушел. снова смекалка фогга приходит на и на колесном корабле путешествие продолжается. также продолжаются приключения и неожиданности, из-за которых фоггу и паспарту пришлось побывать в дублине и все же добраться до ливерпуля. но фикс уже здесь и заключает фогга под стражу. к счастью, справедливость восторжествовала – вор недавно задержан в .

друзья приезжают в лондон, но опоздание составляет всего один день, а это значит, что пари проиграно. фогг почти разорен, но во время путешествия они с аудой полюбили друг друга. пригласив церковного служащего для бракосочетания, друзья понимают, что день выигран из-за движения в пути навстречу солнцу – а это победа в пари.

фогг и ауда поженились. фогг побеждает в пари и находит любовь, а выигрыш делит между верным слугой и полицейски

Учому ж різниця між поетом та бертольдом? читач одразу бачить, що відмінності між вдачами цих персонажів принципові. вже в першій частині твору поет говорить про своє життя: він почуває себе вільним і багатим. його  думи  несуть його, куди він захоче, за своєї творчої уяви, особливого світосприйняття він, здається, може осягнути весь світ, тож весь світ належить поетові. поет не відчуває себе самотнім чи нещасним: його завжди оточує молодь яка дослухається його слів, подумки він завжди з людьми, з народом, з природою. бертольдові важко це зрозуміти. авторка так характеризує свого персонажа, лицаря бертольда: був він гордий та завзятий,але ж тільки на упертістьта на гордощі багатий.у житті ж бертольд має зовсім інші цілі, він приземлений та практичний. і здавалося б, нічого немає поганого в практичності, але така тонка межа між життєвою практичністю та приземленістю, бездуховністю. лицареві важко оцінити щось, що не можна побачити: краса духу, сила мистецтва йому фантомами, ілюзіями: я б віддав отой химернийтвій таємний світ надхмарнийза наземне справжнє графство,за підхмарний замок гарний.але коли лицар чує слова поета, навіть він не може встояти перед ними, навіть він визнає силу слова: довго й лицар слухав пісню,далі мовив на відході: «що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі! » пізніше лицар не раз упевнюється в магічній силі слова: поет йому завоювати серце коханої за серенади, пісні поета війську здобути перемогу… але коли бертольд повертається з військового походу, він встановлює свої порядки в графстві: податки та мита роблять життя народу нестерпним, а про справедливість законів годі й мріяти. тоді співці знову беруться до справи: силою свого слова вони і звеселяють людей, і нагадують про те, що справедливість існує, але її треба вибороти, не миритися зі своєю долею, а боротися за краще  майбутнє. але, як виявляється, лицар бертольд визнає цілу слова тільки тоді, коли воно стоїть на сторожі його інтересів. без жодного покору сумління правитель вирішує підкупити співця, все ще вірячи в те, що за іронії все можливо. але поет знов виказує не тільки безкорисливість, а й небайдужість до житгя народу, до справедливості та рівності серед людей. поет відкиває пропозицію графа стати його придворним співцем: не поет, у кого думкине літають вільно в світі,а заплутались навікив золотії тонкі сіті.не поет, хто забуваєпро страшні народні рани,щоб собі на вільні рукизолоті надіть кайдани! своє життя поет, за наказом бертольда, доживає у темниці, проте він не боїться навіть ув’язнення, знаючи, що правда на його боці. він лишає по собі свої «пуми-чарівниці» та учнів, що продовжують його справу. за словами лесі українки, протистояння правителів та поетів триває і досі, а коли воно зникне, «то і мочиться давня казка, а настане правда нова». твір лесі українки «давня казка» побудований на суперечностях між двома героями — поетом і лицарем бертольдом — тобто між силою мистецтва слова та силою влади й примусу, між силою духу та орієнтацією на матеріальне. напевно, «правда нова» зараз набагато ближча, ніж за часів створення поеми: ми можемо вільно висловлювати свої думки, закінчилися страшні часи суперечок через ідеологічні переконання… але ми маємо пам’ятати про «давню казку» видатної української письменниці, аби не припуститися колишніх помилок і наближати «нову правду», втілювати її у нашому житті.