1 Я ехал с охоты вечером один ,на беговых дорожках.2 Усталая собака словно, привязанная ни на шаг не отставала от задних колёс.3 Впереди огромная лиловая туча медленно поднималась из-за леса.4 Душный жар внезапно сменился влажным холодом.5 Я ударил вожжой по лошади, спустился в овраг, перебрался через сухой ручей, весь заросший лозинками, поднялся в гору и въехал в лес.6 Дрожки прыгали по твердым корням столетних дубов и лип, беспрестанно пересекавшим глубокие продольные рытвины - следы тележных колес.7 Сильный ветер внезапно загудел в вышине, деревья забушевали, крупные капли дождя резко застучали, зашлепали по листьям, сверкнула молния, и гроза разразилась.8 Я стал пристально глядеть в ту сторону - та же фигура словно выросла из земли подле моих дрожек.9 Бедная моя кобыла тяжко шлепала ногами по грязи, скользила, спотыкалась.10 лесник покачивался перед оглоблями направо и налево, словно привиденье.
Міщанин-шляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює шляхту. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клермонському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.
