1. Составить план 2-6 глав рассказало данному образцу и подготовить художественный пересказ: «Знакомство с героями»:
1 эпизод - Письмо Жилину от матери. Отпуск. Прощание с товарищами.
2 эпизод-В дороге. Решение Жилина ехать одному.
3 эпизод - Встреча с Костылиным.
4 эпизод - Столкновение статарами. Поведение героев.
5 эпизод - Плен. Дорога в аул.
6 эпизод-Заточение в сарае.​

Рассказ о силе духа и величии души простых резчиков по дереву и рыбаков братьев Ивана и Ондреяна Личутиных, живших в Мезени в середине 19-го века.
Рыбачили они в Белом море и как-то накануне Ивана Купалы заночевали на безлюдном островке, поставив баркас с уловом у берега на якорь. Ночью случился шторм, баркас унесло, и братья остались на островке без воды и пищи их никто не мог, так как морские пути были в стороне. Поняли братья, что обречены на смерть, но не отчаялись и стали вырезать из столешницы, завезённой рыбаками на островок, надгробье на собственную могилу.
Ондреян умер через шесть недель, Иван чуть позже. Нашёл их племянник по деревянному надгробью только на следующий год.
На дереве были вырезаны слова:
"Ондреян ухитрил раму резьбой для увеселенья;
Иван летопись писал для уведомленья,
Что родом мы Личутины, Григорьевы дети,
Мезенски мещана.
И помяните нас, все плывущие
В сих концах моря-океана".
С тех пор, кто бы ни плыл мимо упокоенного места, кланяются ему и поминают братьев-мастеров.

Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Вчився в католицькій і протестантській денних школах Дубліна. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Зайнявся журналістикою і літературою. З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями.Бернард Шоу починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World». Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю». У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми.