В одній країні жив талановитий поет. Його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежині. А тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. Поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, І якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне. Лицар розсердився, але звернув, сказавши, що не хоче зв’язуватися з божевільним.
Гурт мисливський за цілий день нічого не вполював, і лицар сам повертався стежиною. Побачивши поета, посміявся, що той, напевне, чекає гостинця. Поет же відповів, що в нього є більше багатство — поле, небо, синє море і його думки, які скрізь гуляють на волі. Граф засміявся й сказав, що віддав би увесь той химерний, таємний світ за справжнє графство й замок.
Коло них зібралася сільська молодь послухати поетових пісень, заслухався й лицар, подивувавшись, яка ж велика сила слова.
Якось приїхав лицар Бертольд до поета й попросив до йому завоювати серце прекрасної донни Ізідори. Поет написав серенаду, лицар проспівав її, здобув прихильність дівчини й одружився з нею. На весіллі було багато людей, тільки поета забули запросити.
Пройшов час. Король послав військо на чолі з Бертольдом на Війну. Спочатку йому щастило, а потім лицарство потомилося, стало ремствувати, ніяк не могло взяти бусурманське царство. Почали нарікати на графа, навіть кинулись до зброї. Але тут виступили співці й проспівали про боягузів. Військо засоромилося, кинулося на штурм і здобуло перемогу. Бертольд повернувся зі славою та багатством, але одразу ж забув про обіцяну нагороду для поета, який склав ті підбадьорливі пісні. Пройшло багато часу. Бертольд зажив щасливо разом із дружиною, був справедливим і добрим паном. Але розкішне життя вимагало коштів, тож граф почав уводити різні мита, панщину, податки. Люди жили, як у пеклі. Одного разу пан почув, що по місту ходять співці й закликають до непокори. Бертольд здогадався: ці бунтівничі думки — від його знайомого поета, і відправив до нього слуг. Посланці передали, що граф нагородить його, якщо він стане придворним поетом і припинить підбурювати людей. Поет відповів, що не хоче надіти на вільні руки золоті кайдани. Тоді граф звелів посадити поета в темницю, де той і загинув. Але залишилися його молоді нащадки, які продовжували боротися з нащадками графа Проти "діла соромного" виступає "слово праве". А коли це змагання скінчиться, закінчиться й давня казка і настане "правда нова".
Как-то так..
. Загальна характеристика німецького романтизму.
Німецька література, поряд з англійською, належить до таких європейсь-
ких літератур, де романтизм склався найраніше і набув найпотужні-
шого розвитку. На німецькому грунті він був художнім напрямом,
що розвинувся спонтанно, без великих сторонніх впливів, але саме він мав
значний вплив на романтичний рух в інших країнах. Водночас романтизм
у Німеччині триваліший час, ніж в Англії, зберігав свої позиції і в літературі,
і в інших сферах духовної культури, зокрема в музиці й філософії. Без пере-
більшення можна стверджувати, що найвищі здобутки німецької літератури
XIX ст. пов 'язані передусім з романтизмом, чим вона відрізняється від фран-
цузької чи англійської, в яких не менш значні досягнення пов 'язані з реалізмом..
Розвиток німецького романтизму відбувався в специфічних умовах краї-
ни, яка у своєму суспільно-історичному розвитку відставала від інших захід-
ноєвропейських країн. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Німеччина
залишалася країною, обтяженою феодальними пережитками, політичне роз-
дробленою, причому в абсолютній більшості держав і володінь, на які вона
поділялася, зберігався феодально-абсолютистський лад. Характерно, що
найзначніші імпульси, яких зазнавало громадсько-політичне й духовне життя
країни в цей період, йшли переважно із сусідньої Франції, де відбу-
валася велика буржуазна революція й подальші бурхливі події. Німеччина
виявилася неспроможною підхопити й продовжити "Французькі починання",
революційні виступи відбулися лише в деяких містах найбільш розвиненої
Рейнської області. Але країна була втягнена в бурхливі події й процеси, які'
були започатковані Французькою революцією і продовжувалися до падіння
Наполеона (1815).
Объяснение:
