Эта конференция в Институте филологии и межкультурной коммуникации 7-8 декабря и была посвящена 95-летию со дня рождения писателя Рэя Брэдбери, стоявшего у истоков жанра научной фантастики. "Можно выделить три основных аспекта, о которых шла речь на конференции, - рассказала доцент кафедры русской и зарубежной литературы Елена Шевченко. - Во-первых, особенности фантастики в различных национальных литературах: очень важно выявить и константы жанра и специфику его бытования в немецкой, английской и других литературах. Во-вторых, проблема жанра научной фантастики, его взаимодействие с утопией, антиутопией и другими жанровыми модификациями. И наконец, третий аспект - функции фантастических элементов в художественном произведении".
По словам Елены Николаевны, научная фантастика особый интерес приобретает среди молодежи. "Интерес к этому жанру, безусловно, связан с развитием технического прогресса, с теми научными открытиями, которые совершаются, с переходом нашего общества в стадию информационного и соответствующими изменениями в сознании человека. У людей в периоды быстрого развития науки и техники возникает вполне объяснимое желание понять, к чему ведет прогресс, - пояснила она. - Именно вопрос о позитивном или негативном влиянии прогресса на жизнь человека и судьбу человечества является одним из ключевых в научной фантастике с момента возникновения этого жанра".
Участники конференции, среди которых были молодые ученые из Москвы, Перми, Томска, Нижнего Новгорода, Елабуги и, конечно же, Казани, безусловно, подтверждают мысль о том, что научная фантастика интересна в первую очередь их ровесникам. "Когда я был еще студентом, то писал диплом о современных адаптациях мифа о Беофульфе, - рассказал о своем личном увлечении научной фантастикой аспирант МГУ Артем Зубов. - Уже тогда мне захотелось заниматься, так называемой, массовой литературой. А поскольку для меня как читателя особый интерес представляет именно научная фантастика, то я решил писать кандидатскую диссертацию именно по этому жанру".
Как он отмечает, научная фантастика интересна молодым ученым и как объект исследования: "Научная фантастика - это занимательное, достаточно легкое чтение, поэтому она интересна молодежи. Если же говорить об этом жанре как об объекте исследования, то здесь еще очень много неизведанного, и каждый молодой исследователь может найти свое место и сделать свое маленькое открытие. И еще один момент: научная фантастика - это не только литература, но и комиксы, видеоигры и т.д., а значит, здесь есть широкое поле для междисциплинарных разработок".
Значим, по словам Артема Зубова, и тот факт, что научная фантастика - жанр очень быстро развивающийся. Произведения в этом жанре пишутся сегодня во всех уголках земного шара, на многих языках, и значительная часть этих произведений переводится на русский язык.
"Всплеск интереса к научной фантастике в России был в 90-ые гг. С одной стороны, именно в тот период многие произведения, запрещенные ранее, стали доступны. А с другой стороны, научная фантастика стала восприниматься как жанр, противопоставленный обязательной литературе. Сейчас этот интерес немного поубавился, однако проведение подобной конференции свидетельствует о том, что жанру научной фантастике по-прежнему уделяется должное внимание", - отметил Артем Зубов.
З впевненістю можна стверджувати, що майже вся творчість відомого американського письменника кінця XIX – початку XX століття О. Генрі являє собою потужне джерело людяності і добра. Його твори полонять і радують, захоплюють і дивують, примушують сумувати і переживати за героїв. Його новели піднімають у душах читачів цілий калейдоскоп добрих почуттів, вселяють в людей надію і оптимізм.
Одним з кращих творів О. Генрі за весь період творчої діяльності письменника є новела «Дари волхвів». Сюжет цієї новели достатньо простий, а в той же час, і надзвичайно глибокий. Мова йде про молоде подружжя, яке знімає житло у великому багатоквартирному нью-йоркському будинку. Джим і Делла дуже кохають один одного, але вони настільки бідні, що не мають грошей навіть для того, щоб купити один одному подарунки на саме важливе для усіх християн свято – Різдво Хрестове. Для того, щоб щось подарувати своєму коханому, вони вирішують пожертвувати самим дорогим, що в них є.
Молоде подружжя вміє бути щасливим навіть попри те, що знімають вони маленьку квартирку за дванадцять доларів на тиждень і грошей їм ледве вистачає на їжу. Джим і Делла настільки сильно люблять один одного, що готові заради хвилинки радості пожертвувати тим, що залишилося в кожного з них. Делла вирішує продати своє красиве довге волосся та за виручені гроші купити Джиму золотий ланцюжок для годинника, яким він так пишається і яким він дорожить. А Джим, у свою чергу, вирішує обміняти фамільний золотий годинник, який він отримав у спадок, на черепаховий гребінець, яким би Делла змогла кожний ранок розчісувати своє шикарне довге волосся.
Ми розуміємо, що справжня любов перемогла любов до матеріальних цінностей і дозволила без жалю розлучитися Джиму і Деллі з найдорожчими у їх житті речами. Навіть коли на Різдво вони зрозуміли, що подарунки, які вони придбали один для одного, вже їм не потрібні, це не зіпсувало їм свята, бо перш за все, кожен з них отримав в подарунок ще один доказ великої любові, доказ готовності на самопожертву заради свого коханого, доказ безмежної доброти та відданості.
Кожен рядок новели «Дари волхвів» пронизаний коханням та добротою. У кожному рядку ми відчуваємо ставлення Джима і Делли один до одного. На перший погляд, ця історія декілька анекдотична, але особисто у мене вона визиває більше сум та співчуття до закоханих. З іншого боку, невдача закоханих з подарунками – це справжня різдвяна історія, справжнє святкове чудо, яке висвітлює кращі якості звичайних молодих людей – самовідданість їхнього кохання, душевну щедрість і готовність до жертовності. Новела «Дари волхвів» – це ще одна різдвяна зірка, яка випромінює світло надії і за якою, мабуть, йшли волхви дві тисячі років тому. «З усіх, хто підносить і приймає дари, істинно мудрі лише подібні їм. Скрізь і всюди. Вони і є волхви » – пише О. Генрі.
Джим і Делла володіють справжньої душевною щедрістю, вміють любити і жертвувати заради цієї любові тим, що їм дорого.
Мені дуже хотілося б, щоб Різдво у подружжя було більш веселим і їхні подарунки були б доречними. Але й з таким фіналом, який надає нам О. Генрі, ми можемо винести для себе розуміння безмежної сили кохання, розуміння співчуття та доброти до тих, кого ми любимо і поважаємо, до тих, хто живе поряд з нами.
Объяснение:
